Народився 10.08.1945 року у м. Котельниково Волгоградської області. Після закінчення школи працював на тракторному заводі, служив в армії, після демобілізації працював на Волгоградському заводі синтетичного волокна апаратником хімічних волокон.
З 1973 року – помічник майстра, начальник зміни Житомирського заводу хімічного волокна. На даний час – начальник транспортного цеху.
Нагороджений знаком “Відмінник хімічної промисловості СРСР”, медаллю “Ветеран праці”.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 1992 році.
Народився 26 вересня 1948 р. на Попільнянщині.
Закінчив Українську сільськогосподарську академію. Кандидат економічних наук.
Трудову діяльність розпочав робітником електроцеху Корнинського цукрокомбінату Житомирської області.
З 1998 – 2001 рр. голова правління ДНЕК «Житомиробленерго», голова правління ВАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго».
2001-2003 рр. - заступник державного секретаря Міністерства палива та енергетики України.
2004-2006 рр. член Національної комісії регулювання енергетики України.
2006-2007 рр. – голова Житомирської обласної державної адміністрації. Заслужений енергетик України.
Звання «Почесний громадянин міста Житомира» присвоєно у 2013 році.
Народилася 28.11.1943 року. Відпрацювала 37 років на панчішній фабриці в’язальницею.
Заслужений працівник легкої промисловості України. Нагороджена орденами Трудової Слави ІІ та ІІ ступенів.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 1988 році.
Народився Володимир Йосипович 12 жовтня 1947 року в селі Мала Зубівщина Коростенського району Житомирської області в селянській родині. З 1969 року по 1975 рік навчався в Одеському медичному інституті. З 1976 по 1979 рік лікар-педіатр Олевської районної лікарні. Більше 30 років займав посаду головного лікаря Житомирської центральної дитячої міської лікарні.
В 1986 році з перших днів аварії на Чорнобильській АЕС приймав участь у ліквідації ії наслідків - ліквідатор аварії на ЧАЕС 1 категорії.
За успіхи та високий професіоналізм в роботі, активну громадську позицію неодноразово нагороджувався грамотами Міністерства охорони здоров'я України, обласної державної адміністрації, обласного та міського управління охорони здоров'я.
За вагомі особисті здобутки у праці, високу професійну майстерність Указом Президента України йому присвоєно в 1997 році почесне звання «Заслужений лікар України».
У 2004 році нагороджений відзнакою «За заслуги перед містом 3-го ступеня». З 2006 року – «Почесний громадянин м. Житомира». У 2006 р. - відзначений премією імені О.Ф. Гербачевського. Депутат Корольовської районної ради м. Житомира, депутат Житомирської міської ради 6-х скликань.
Помер: 19 вересня 2018 року.
Білоус Микола Адамович народився 14 травня 1940 року в селі Брилівка Ставищанського району Київської області. З 1958 року розпочав свій трудовий шлях в дорожньо-мостовому управлінні (нині ЗАТ «Житомирдоррембуд») майстром, виконробом, головним інженером, а з 1972 року працював начальником управління.
За реконструкцію Старого бульвару в м. Житомирі в 1993 році одержав почесне звання «Лауреат Державної премії України в галузі архітектури». Заслужений працівник сфери послуг. Звання «Почесний громадянин міста Житомира» присвоєно у 1993 році.
Білоус Микола Адамович помер 10 жовтня 2006 року.
Настоятель Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Житомира митрофорний протоієрей о. Богдан Бойко, народився 3 вересня 1962 року на Львівщині у сім'ї робітників.
В 1979 році закінчив Буську середню школу №2, в тому ж році вступив у ТУ-59 м. Львова на спеціальність радіомонтажник.
1980-81 рр. різноробочий у Буському відділенні Бродівського міжрайонного РБУ.
1983р. вступив, а в 1988 році закінчив навчання у Львівському політехнічному інституті за спеціальністю інженер-будівельник автомобільних шляхів. 1988-90 рр. працював інженером-будівельником.
21 квітня 1991 року направлений у м. Житомир настоятелем Свято-Михайлівської громади.
1993 року заснував найбільшу Духовну дитячу недільну школу в Україні і в УПЦ КП.
1994-98 рр. заочно навчався у Волинській Духовній семінарії.
2 лютого 1995р. за заслуги в галузі церковної діяльності на благо утвердження державності України, миру та міжконфесійної, міжнаціональної злагоди і як священник Житомирського козацького коша, удостоєний міжнародної премії ім. І. Огієнка (митрополита Іларіона).
В 1998р. Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом нагороджений митрою.
У 2000-2004 рр. навчався на православному відділі Християнської Академії Теологічної м. Варшава, Республіка Польща.
В 2006 році вступив і 2007 закінчив магістратуру Національного університету "Острозька академія" за спеціальністю магістр богослов'я.
У 2006 році вступив у аспірантуру Інституту Філософії НАН України, відділ релігієзнавства. Розпочав наукову працю за темою: "Трансформаційні процеси в житті християнських конфесій на Волині періоду її перебування у складі Російської імперії (1793-1917 рр.)".
2009 році успішно захистив дисертацію, отримав ступінь кандидата історичних наук в царині релігієзнавства.
2011 по 2014 р.р. збудоване величне приміщення Духовної дитячої недільної школи, в якій навчається до 1000 дітей щорічно.
Одружений, має двох одружених дітей.
Нагороджений церковними нагородами:
- Орден Святого Архистратига Михаїла, 15.11.2006 р.;
-Орден Святого Юрія Переможця, 24. 04. 2008 р.
Нагороджений державними нагородами:
-Орден «За заслуги ІІІ ступеня», 22.07.2008 р.;
- Подяка Президента України, 11.09.2009 р.;
- Відзнака Президента України «Ювілейна медаль – 25 років Незалежності України», 19.08.2016 р.
Житомирська міська Рада – «Орден за заслуги ІІІ ступеня», 18.11.2016 р.
Член Громадської ради при міському голові . Почесний громадянин Житомира (2017).
Член Координаційної ради сприяння розвитку громадянського суспільства при Житомирській ОДА.
Народилась 13.02.1937 року. У Житомирі проживає з 1961 року після закінчення Воронезького державного медичного інституту. Працювала дільничним лікарем-терапевтом міської лікарні № 2, з 1970 року – заступником головного лікаря, з 1995 року очолює терапевтично-ревматологічне відділення лікарні.
Відмінник охорони здоров’я, заслужений лікар України. Нагороджена орденом Леніна, орденом “Знак пошани”, медалями.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 1992 році.
Виноградський Андрій Данилович народився 1 квiтня 1965 року в Житомирі. В 1982 році закінчив Житомирське ПТУ №1 за фахом маляр-ліпник.
Трудова діяльність:
1982 – 1983 рр. – робота в «Відділ Житомирбуд»;
1985 – 1999 рр. – робота в будівельній організації;
з 1992 р. – приватний підприємць.
Громадська діяльність:
З 2006 року – депутат Житомирської міської ради, голова депутатської комісії з питань регламенту, етики та дотримання законодавства;
- член громадської організації «До Ладу»;
- член Правління Благодійного Фонду сприяння розвитку християнської культури, виховання та освіти.
У березні 2014 року Андрій Виноградський почав возити допомогу українським військовим в анексований Крим, згодом допомагав переселенцям, постійно їздив у зону конфлікту на сході України як капелан і волонтер.
24 серпня 2016 року, з нагоди Дня незалежності президент нагородив волонтера медаллю «25 років Незалежності України».
Був одружений, мав трьох дітей.
26 серпня 2016 року помер.
У 2016 році присвоєно звання «Почесний громадянин міста Житомира» (посмертно).
Народилась 30.04.1951 року у місті Житомирі. Після закінчення Краснодарського інституту культури з 1973 року - художній керівник хореографічного ансамблю “Сонечко”, з 1993 року – школи хореографічного мистецтва “Сонечко”.
Народна артистка України, заслужений працівник культури України, відмінник народної освіти. Нагороджена грамотою Президії Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, почесними відзнаками “За багаторічну плідну працю в галузі культури” та “Медаль Павла Вірського”.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 1995 році.
Народився 13.10.1949 року у с.Трифауци Сорокського району республіки Молдови. Закінчив Краснодарський інститут культури. З 1973 року проживає в Житомирі, художній керівник хореографічного ансамблю “Сонечко”, з 1993 року – школи хореографічного мистецтва “Сонечко”.
Народний артист України, заслужений працівник культури України, відмінник народної освіти. Нагороджений грамотою Президії Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, орденом “За заслуги” ІІІ ступеня, почесною відзнакою “Медаль Павла Вірського”.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 1995 році.
Народився 20 лютого 1928 року у Житомирі. Трудову діяльність розпочав у Житомирській дільниці оздоблювальних робіт. Майже 35 років працював маляром, бригадиром мулярів тресту “Житомиржитлобуд”.
Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції, медалями “За доблесний труд”, “Ветеран праці”.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 1984 році.
Помер 29.11.2018 року
Народився 15.04.1917 року. В 1940 році закінчив Ленінградське артилерійське училище. Під час війни – командир батареї, дивізіону, начальник штабу артилерійської бригади. Після війни навчався у військовій академії, служив командиром полку, бригади, заступником командира дивізії, начальником ракетних військ і артилерії 8-ї танкової армії у м.Житомирі.
Генерал-майор. Учасник звільнення м.Житомира. Нагороджений двома орденами Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни І та ІІ ступенів, орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 1993 році.
Народилася 28 серпня 1944 року в с. Вишпіль Черняхівського району Житомирської області.
Випускниця Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка (1967). У 1961 році розпочала педагогічну діяльність старшою піонервожатою школи-інтернату № 4 м. Житомир. Старша піонервожата школи-інтернату № 1 м. Житомир (1967-1969); секретар міськкому комсомолу (1969-1974); організатор позакласної та позашкільної роботи (1974-1976), а з 1976 року директор Житомирської середньої школи № 27.
С.М. Коротка - талановитий педагог і організатор. Під її керівництвом добудовано основне приміщення школи, реконструйовано додаткове приміщення. У школі проводиться цілеспрямована робота з обдарованими учнями, які стають призерами міських і обласних олімпіад, переможцями (2010) Всеукраїнських предметних олімпіад. За ініціативи директора в школі створено театрально-хореографічну студію «Світлячок», спортивний клуб «Аеліта». Середня школа № 27 - неодноразовий переможець міських і обласних шкільних спартакіад школярів, міського конкурсу «Школа року», лауреат Всеукраїнського конкурсу «100 кращих шкіл України» в номінації «Школа успіху» (2006), дипломант Всеукраїнської виставки «Сучасна освіта», лауреат Всеукраїнського конкурсу «Флагман освіти і науки України»; дипломант Міжнародної виставки навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні - 2009» у номінації «Виховна робота». Школу нагороджено дипломами Міністерства освіти і науки України (2009).
С.М. Коротка має авторські методичні розробки та публікації в журналі «Директор школи, гімназії, ліцею» (2009).
Відмінник народної освіти УРСР (1984). Нагороджена нагрудним знаком Міністерства освіти і науки України «Василь Сухомлинський» (2007), почесним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня (2005) та ІІ ступеня (2010). Неодноразово нагороджувалася грамотами Міністерства освіти і науки України, обласного, міського управлінь освіти, облдержадміністрації, обласної ради. Номінована в книгах «Відомі педагоги Житомирщини» (2003). «Флагман сучасної освіти України» (2008).
Народився 14.08.1928 року в с. Кобриново Тальнівського району на Черкащині. У 1970 році був обираний головою виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів. Декілька скликань підряд обирався депутатом Верховної Ради СРСР, Верховної Ради УРСР. Кандидат сільськогосподарських наук. Відзначений багатьма нагородами. Звання «Почесний громадянин міста Житомира» присвоєно у 2003 році.
Помер 08.08.2009 року.
Сергiй Павлович Корольов народився 12 сiчня 1907 року в Житомирi в родинi вчителiв. З десятилiтнього вiку виховувався вiтчимом, iнженером-механiком за спецiальністю. За видатний внесок в оборону Батьківщини i в розвиток практичної космонавтики академiк С.П. Корольов двiчi визнаний гiдним звання Героя Соцiалiстичної Працi (у 1956 i 1961 роках), йому присуджена Ленiнська премiя (у 1957 роцi) i золота медаль iменi К.Е. Цiолковського
У 2016 році присвоєно звання «Почесний громадянин міста Житомира» (посмертно).
Народилася 1 січня 1940 року в с. Старосільці Коростишівського району Житомирської області. Закінчила фізико-математичний факультет Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка (1967). Педагогічну діяльність розпочала в 1964 році у Житомирській середній школі № 36. З 1972 року вчитель математики, з 1978 року заступник директора з навчально-виховної роботи, з 1989 року директор Житомирської середньої школи № 23 (з 2000 року - Гуманітарна гімназія № 23).
Учитель вищої категорії, вчитель-методист.
Відмінник народної освіти УРСР (1982). Заслужений працівник народної освіти України (1995). Нагороджена медаллю А.С. Макаренка (1988), нагрудним знаком Міністерства освіти і науки України «Василь Сухомлинський» (2008), Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України (2005, 2008).
2010 рік – нагороджена відзнакою «За заслуги перед містом» III і II ступенів.
2013 рік – присвоєно звання «Почесний громадянин міста Житомира».
Народився 5 червня 1935 року.
Член Спілки письменників України з 1964 року. Лауреат премії імені Івана Огієнка. Один із активних "шістдесятників", борець за суверенітет, незалежність та національну культуру України. Член Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих.
Звання "Почесний громадянин міста Житомира" присвоєне в 2005 році.
Помер у липні 2010 року.
Народився 7.09.1926 року на Кіровоградщині. Після закінчення Київського політехнічного інституту з 1960 року працює головним інженером Соколівського кар”єроуправління, керуючим виробничим об’єднання “Житомирнерудпром”, з 1982 року і понині – директор, голова правління ВАТ “Соколівський кар”єр”. 17 років підряд був членом виконкому Житомирської міської ради.
Заслужений працівник промисловості України. Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 2001 році.
Помер у вересні 2016 року.
Народився 2 серпня 1940 року. Свою трудову діяльність розпочав у 1958 році на Вінничині. Після служби в армії та навчання в Житомирському сільськогосподарському інституті працював головним агрономом, заступником голови колгоспу в Житомирському районі. З 1973 року - на відповідальних керівних посадах у районах Житомирської області. З 1979 року - перший заступник голови облвиконкому, голова ради обласного агропромислового об'єднання. З 1992 по 1998 роки - представник Президента України в Житомирській області, голова облради та облдержадміністрації. З січня 1999 року очолює Державний агроекологічний університет.
У 2004 році нагороджений орденом "За заслуги перед містом" III ступеню.
Звання "Почесний громадянин міста Житомира" присвоєне в 2005 році.
Помер 13.03.2019 року
Народився 29.01.1935 року в с.Вовчинці Козятинського району Вінницької області. Понад три з половиною десятиліття його трудової діяльності пов’язані з містом Житомиром та областю. З 1987 до 1999 по 1996 рік працював на керівних посадах у м.Тернополі та м.Києві. З 1999 року – представник громадської організації “Земляцтво житомирян” у м. Житомирі.
Кандидат філософських наук. Нагороджений орденом Дружби Народів, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом “Знак Пошани”, багатьма медалями.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 2003 році.
Олег Ольжич народився в Житомирі 21 липня (8 липня ст. ст.) 1907 року. Батько — відомий поет та письменник Олександр Іванович Кандиба (псевдонім Олександр Олесь), мати — Віра Антонівна Свадковська, гімназійна вчителька.
Родина в 1912–1919 жила заможно та мешкала в дохідному будинку Файбишенко на Новій будові, вул. Антоновича, 64/16, (на розі вул. Антоновича (Горького) та Івана Федорова). Будинок вцілів, але знаходиться в аварійному стані.
Творча спадщина Олега Ольжича кількісно невелика, але значима своїм духовним зарядом, вона характеризується великим діапазоном тем і сюжетів, починаючи від доісторичних часів і закінчуючи сучасністю. Феномен цієї людини, поета і вченого слід розглядати лише в сукупності, у тісному зв’язку життя і творчості з його трагічною смертю.
Сьогодні в Україні виходять книги з творами Олега Ольжича, поставлений біографічний фільм «Я камінь з Божої пращі», його ім’ям названо одну з київських вулиць. Ця видатна і трагічна постать заслуговує і увічнення його пам’яті меморіальною дошкою в Целенбау, де Ольжич був замучений. Інші народи вшанували своїх мучеників, повинні це зробити і українці.
У 2016 році присвоєно звання «Почесний громадянин міста Житомира» (посмертно).
Народився 1.05.1940 року. На Україні проживає з 1987 року після звільнення з Радянської Армії. Працював старшим викладачем Житомирського сільськогосподарського інституту. В 1991 році призначений на посаду заступника начальника військової освіти Міністерства оборони.
Головний координатор «Всеукраїнської координаційної ради громадських організацій», член Президії «Земляцтва житомирян» у Києві. Учасник бойових дій.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 1992 році.
Президент компанії «Рудь», радник за спеціальністю «Технологія харчової промисловості» в Інженерній академії України, дійсний член Української академії кібернетики.
Народився на Житомирщині 25 квітня 1956 року. Закінчив Врублівську середню школу, Іванопільське професійно-технічне училище, став робітником. Після служби в армії працював оператором Коростенської нафтобази, заступником директора, директором Коростенського міськмолзаводу (1987—1992 рр.). Одружений. Має доньку. В 1990 році Петро Володимирович отримав диплом про закінчення Української сільськогосподарської академії (нині – Національного агроекологічного університету).
З 1992 р. Петро Рудь директор Житомирського маслозаводу. У 1995 р. відбулась державна реєстрація відкритого акціонерного товариства «Житомирський маслозавод», а у 1998 р. на загальних зборах колективу торговій марці підприємства було присвоєно назву «Рудь». З того часу вона стала ознакою високої якості продукції.
Сьогодні Петро Володимирович Рудь – радник за спеціальністю «Технологія харчової промисловості» в Інженерній академії України, дійсний член Української академії кібернетики, депутат Житомирської обласної ради, член комісії з соціально-економічного розвитку.
Звання «Почесний громадянин міста Житомира» присвоєне в 2012 році.
Іван Сльота - Почесний громадянин Житомира (2006 р.), український диригент, Народний артист УРСР (1979), професор ЖДУ ім. І. Франка, член Національної спілки письменників України та Всеукраїнської національної музичної спілки.
Іван Михайлович народився 3 грудня 1937 року у с. Яснозір’я Черкаського району Черкаської області. Закінчив Одеську вечірню середню школу, згодом – Одеське музичне училище (з класу баяна). Випускник Одеської державної консерваторії імені А. Нежданової (1970 рік). Після закінчення консерваторії переїхав у Житомир. Відтоді був незмінним керівником Поліського академічного ансамблю пісні і танцю «Льонок». Із 1990 року викладав у Житомирському державному університеті імені Івана Франка.
Нагороджений всіма трьома ступенями ордена «За заслуги», відзнакою «Честь і слава Житомирщини». Автор відомих у народі пісень («А льон цвіте», «Не згорає зоря», «Ти мене замани», «Купавушка», «Батьківська хата», «Ой хотіла мене мати» та інші).
Помер 28 липня 2014 року на 77 році життя.
Народився 8.03.1930 року в с.Комарівка Володар-Волинського району на Житомирщині. З 1960 року працює у Житомирі: директором заводу залізобетонних виробів, головним інженером, керуючим трестом “Житомирсільбуд”, директором комбінату силікатних виробів.
Заслужений будівельник України. Нагороджений орденом Дружби Народів, двома орденами Трудового Червоного Прапора.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 1993 році.
