Житомир належить до найдавніших міст України. Ще з часів середньовіччя і до сьогодні Житомир був і є адміністративним центром регіону, а у 1918 році тут протягом кількох тижнів працював уряд Української Народної Республіки.
Археологами виявлені поблизу міста поселення і кургани епохи бронзи, раннього залізного віку. В межах міста розкопано також могильники VII сторіччя та залишки староруського городища Х – XIII століть.
За місцевою легендою, яку записав історик ХІХ століття священик Микола Трипольський, місто започатковано близько 884 року, і свою назву одержало від імені руського дружинника київських князів Аскольда та Діра – Житомира, що нібито відмовився служити Олегу, сховався у лісах і оселився на високій скелі при злитті рік Кам'янки і Тетерева. Згодом над глибоким урвищем над Кам’янкою збудували дерев'яний замок.
Відомий чеський вчений-славіст Павло Йосиф Шафарик, доводив, що древнє городище – майбутній Житомир – виникло як центр племені житичів, що входило у племінний союз древлян. Назва міста – мир житичів, як і самого племені, основним заняттям якого було хліборобство, виникла від важливої в цьому краї культури – жита, що культивується тут із незапам'ятних часів. Є свідчення про те, що в давнину навіть у центрі міста сіяли жито, ячмінь. Про місто говорили: «мир і жито», «мир житичів». Можливо також, що Житомир – це скорочена форма від слова «животомир», тобто символ мирного спокійного життя.
У Житомирі, як і на всій древлянській землі, у 945 році спалахнуло повстання, яке описане в Іпатіївському літописі. Незабаром після цього древлянські землі остаточно ввійшли до складу володінь Київської Русі.
Перша літописна згадка про Житомир відноситься до 1240 року у зв‘язку з походом на захід війська Батия після розгрому Києва. Житомир під час монголо-татарського нашестя було цілком розорено й зруйновано. Житомир страждав від татар ще кілька разів до XVII століття.
У 1320 році житомирську фортецю захопив литовський князь Гедимін, таким чином звільнивши його з-під влади Золотої орди та приєднавши його до складу Великого князівства Литовського. Внаслідок цього почастішали набіги татар, і місцеве населення будувало оборонні спорудження з підземними ходами, залишки яких знаходять ще й досі.
У 1399 році золотоординський хан Едигей розгромив військо литовського князя Вітовта, захопив і розграбував Житомир. За словами літописця, «...без меры много зла сотвориша» набіг кримських татар у 1469 році. Вщент зруйнували місто орди хана Менглі-Гірея у 1482 році.
У 1444 році Житомир одержав магдебурзьке право. Місто поступово росло, будувалося, розвивалися ремесла, торгівля. Його центром був замок. У 40-х роках XVI століття він був перемурований і укріплений за проектом місцевого зодчого Семена Бабинського. Його товсті стіни були оточені оборонним ровом, заповненим водою. Після Люблінської унії 1569 року Житомир потраплив під владу Речі Посполитої.
У 1594-1596 роках спалахнуло повстання під керівництвом Северіна Наливайко і Григорія Лободи, житомиряни хоробро боролися у селянсько-козацьких загонах. Визвольна війна українського народу проти польського панування, яку очолив Богдан Хмельницький, викликала новий підйом народного руху. У 1648 році військо Хмельницького штурмом узяло житомирський замок, а у 1651 році на північній околиці Житомира козацькі загони Івана Богуна розбили 17-тисячну армію польського князя Четвертинського. Шляхта обрала Житомир місцем судової розправи з повстанцями. У селі Кодня, біля Житомира, було страчено біля трьох тисяч учасників повстання.
Яким був Житомир у XVIII сторіччі? Уявлення про це дає карта 1771 року. Там, де нині знаходяться вулиці Ольжича, Московська, Пушкінська, Короленка, був центр міста, забудований переважно невеличкими одноповерховими будинками. Тут знаходилися чотири монастирі, дві духовні семінарії, кафедральний костьол.
У 1804 році за указом царського уряду Житомир був офіційно затверджений адміністративним центром Волинської губернії.
У 1896 році була споруджена вузькоколійна залізниця Житомир–Бердичів, а під час Першої світової війни широка колія зв'язала Житомир із Бердичевом і Коростенем. Житомир, як і більшість українських міст, переніс події трагічного 1917 року. За цей час у місті влада змінювалася тринадцять разів.
Напередодні Другої світової війни у Житомирі нараховувалося 62 підприємства, у місті діяло 29 медичних установ. Працювали театр, філармонія, палац піонерів, 3 кінотеатри, 4 клуби, музей.
Під час війни було знищено близько 40 відсотків житлового фонду, майже всі підприємства, постраждали інженерні комунікації, залізнична станція, трамвайний парк, електростанція тощо. Лише наприкінці 50-х років чисельність населення міста досягла довоєнного рівня.
