Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради
Віталій Віталійович Мазур своє життя пов'язав із військовою службою, саме у цій галузі він реалізувався як людина і як професіонал.
Спецназівець у минулому, головний старшина 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України мав колосальний багаж військових знань, умінь та навичок, які в повному обсязі використовував у своїй роботі. Згадує побратим із позивним «Командор»: «Надзвичайно вимогливий, іноді навіть жорсткий, але мав неабияку повагу серед колег, у складних ситуаціях брав відповідальність на себе і виходив з них із найменшими втратами. Міг вести групу, сісти за кермо, виконати будь-яке завдання».
Під час захоплення агресором української території Віталій Мазур одним із перших вирушив до Криму обороняти державний кордон. І з того часу у складі особового складу славнозвісної 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України перебував у зоні бойових дій на сході країни. Для всіх, хто знав Мазура, він був більше, ніж товариш, - 35-річного старшину називали «Батя». Коли 13-й батальйон повернувся на ротацію і військовослужбовці роз'їхалися додому на відпочинок, для Віталія відпочинку не було. Він не міг залишатися вдома, а продовжував піклуватися про своїх підлеглих: клопотав про них перед владою у забезпеченні земельними ділянками, піднімав інші проблеми, одним словом, намагався хоча б щось зробити для своїх хлопців. «Таких старшин в армії вкрай мало», - згадує боєць, який близько знав Віталія Мазура.
А в мирному житті Віталій був сім'янином, батьком двох дітей - сина Миколи та доньки Вікторії, добрим сином своєї матері, любив рибалити, полювати, відпочивати на дачі.
Віталій Віталійович Мазур помер у лікарні Демитрово на Донеччині 26 січня 2015 року, отримавши смертельне поранення під час контрнаступу ворожих сил поблизу населеного пункту Спартак у районі Донецького аеропорту. «Це був бій близько 11-ї години 22-го січня 2015р. На нас тоді пішли і танки, і бойові машини під мінометний обстріл. Навколо все змішалося... здавалося, палає світ... Віталій був поранений, впав у кому, наші медики надавали йому допомогу. Дуже велика втрата. Я навіть не уявляю, хто зможе його замінити. Людина дійсно була незамінна», - з болем у голосі говорить про трагічну втрату справжнього воїна та патріота командир батальйону, в якому служив старший прапорщик Мазур Віталій Віталійович.
Герої не вмирають!
Довідково:
Дата народження: 25.08.1979 р.
Місце народження: с. Залужжя Дубровицького р-ну Рівненської обл.
Нагороди: відзнака Міністра оборони «За воїнську доблесть»