Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради

13 травня - День пам'яті Героя Вадима Заброцького

13.05.2020
13 травня - День пам'яті Героя Вадима Заброцького
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду…
 (Оксана Максимишин-Корабель)
 
 
Заброцький Вадим Йосипович народився 17 червня 1979 року у м. Житомирі. Вадим – молодший син у родині. У дитинстві був активною дитиною, дуже любив відпочивати у бабусі. Батьки після народження старшого сина мріяли про доньку. Як розказує мама Рома Вячеславівна, не у всіх батьків такі доньки, як її Вадим. Він дуже любив допомагати по дому, поратися на присадибній ділянці, готувати, особливо випікати: пироги та тістечка виходили в нього чудово. Хлопчик завжди підтримував та жалував батьків, намагався все допомогти, ніколи не соромився найніжніших, найщиріших слів для мами, тата.
Вадим закінчив Житомирську загальноосвітню школу №22, потім професійно-технічний заклад, але завжди мріяв бути військовим, як старший брат-десантник. Тому обрав професію військового – закінчив Харківський інститут бронетанкових військ. Служив у Косово за контрактом.
Вадим одружився у 24 роки, у родині народилися дві прекрасні донечки – Анна та Анастасія. Дружина Юлія згадує, що Вадим був чудовим чоловіком та батьком, не було такого, чого б він не вмів зробити, вирішення усіх життєвих проблем брав на себе, намагався завжди допомогти по дому.
У зону проведення антитерористичної операції Вадим Йосипович пішов у званні капітана, був заступником начальника штабу батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Зі спогадів колег, Вадим ніколи не прагнув високих посад, завжди був відвертим, справедливим, чесним, мав авторитет серед побратимів.
13 травня 2014 р. на околиці с. Октябрське (Слов'янський район), що за 20 км від м. Краматорська, під час руху колона десантників була обстріляна терористами зі заздалегідь підготовлених позицій. Понад 30 нападників прибули заздалегідь та були розміщені вздовж річки по кущах. Перший постріл терористів із гранатомета влучив у двигун другого з БТРів, який підійшов до мосту. Пролунав вибух. Інший БТР намагався проштовхнути пошкоджену бойову машину, яка загорілася, далі від села. Військовослужбовці прийняли бій.  Унаслідок годинного бою загинуло шестеро військовослужбовців, серед яких був і Заброцький Вадим Йосипович. Закінчилося земне життя Вадима – мужнього, людяного, справжнього Героя , та вічною є пам'ять про нього.
За виявлений героїзм Вадиму присвоєно звання майора (посмертно) та нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).