Забуяє весна,
Запахучиться сад білим цвітом,
В обмілілу ріку
Принесе життєдайних напоїв.
Задзвенять срібні дзвони
Звитяги і слави над світом
І у маках розквітнуть
Серця українських героїв.
Ніна Трало
Шуліков Сергій Вікторович народився 11.05.1983 року в с. Садове, Снігурівський район, Миколаївська область. Професійний військовий капітан Шуліков Сергій Вікторович заступник командира роти, інструктор з парашутно-десантної підготовки 95-ої окремої аеромобільної бригади брав участь у бойових діях на сході України майже з перших днів від початку російської агресії.
Свого командира бійці згадують теплими і добрими словами: «Це справжній командир, який не ховався за спинами своїх підлеглих, завжди був попереду, даремно не ризикував життям хлопців, був чуйним, доброзичливим, справжнім воїном».
Отримавши наказ на відрядження у зону проведення антитерористичної операції, Сергій спокійно та виважено прийняв рішення щодо виконання наказу, бо службі та честі віддавав свій розум та душу, але серце він залишив вдома, біля найдорожчих в світі дружини, яка була при надії, та дітей. Із спогадів товариша: «Коли в нього з’являвся вільний час, перше, що він робив, одразу ж зв’язувався з дружиною. Я спостерігав за цим, я бачив, що він - чоловік, який дійсно переживає за свою сім'ю, за своїх дітей… незважаючи на те, що там стріляють, війна йде, він серцем був вдома». Дружина Світлана згадує: «Сергій був дуже хорошим сім’янином, він умів і любив лагодити та ремонтувати все в помешканні своїми руками, був надзвичайно турботливим батьком і найкращим чоловіком». Разом подружжя мріяло про нову простору квартиру, адже їхня сім’я чекала на поповнення. Але війна жорстоко внесла свої корективи і одним пострілом ворожого снайпера зруйнувала цілий світ сподівань, мрій і щастя. «Це був не вибух гранати чи гранатомета. Це був постріл снайпера. Сергій сидів на командирському місці у БТРі. Снайпери цілеспрямовано цілять у командирів…», - так розказували бійці, які були поруч зі своїм командиром в останні хвилини його життя.
Капітан Сергій Вікторович Шуліков загинув 28 липня 2014 року біля міста Шахтарська Донецької області.
За виявлений героїзм Сергія нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) та відзнакою «Народний герой України».
Герої не вмирають!
