Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду…
(Оксана Максимишин-Корабель)
Народився Євпак Юрій Володимирович 18 лютого 1977 року в селі Велика Горбаша Черняхівського р-ну Житомирської області.
Змалечку хлопчика із простої сільської сім’ї батьки вчили поваги до праці, любові до своєї землі, шани до людей.
Після школи Юрій навчався у Головинському професійно-технічному училищі, у 1995 році був призваний на військову службу.
Після служби в армії Юрій працював у пенітенціарній системі Житомирської області, потім служив у військах спеціального призначення (спецназ), мав гарні відгуки від керівництва щодо ставлення до своїх службових обов’язків. Відповідальність – кредо його життя. А ще мріяв про гарну дружину, дітей і обов’язково затишний дім для родини. У 1998 році Юрій став на весільний рушник із коханою дівчиною, через рік у подружжя народилася донечка, а згодом з’явився і синочок.
У березні 2014 року, отримавши повістку про мобілізацію, Юрій, як завжди, відповідальний перед собою і перед Батьківщиною, без вагань пішов її захищати. Служив сержантом 30-ої окремої механізованої бригади, брав участь у бойових діях на Донеччині.
Євпак Юрій Володимирович загинув під час бою в районі села Степанівка Шахтарського району Донецької області.
Герої не вмирають!
