Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю.
I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
(Оксана Максимишин-Корабель)
Народився Олег Григорович 4 березня 1982 року в м. Москва, Росія. У родині Єрмаків головою завжди був батько Григорій Степанович – професійний військовий, який став у житті зразком для своїх синів Дмитра та Олега. Зрозуміло, що обидва сини обрали своєю професією військову службу. Зі слів мами Тетяни Іванівни, Олег, хоч і молодший син, у хлопчачих витівках братів завжди був попереду. Олег навчався у Житомирській загальноосвітній школі №26. У шкільні роки яскраво виявилися лідерські якості Олега: він гарно та легко навчався, обирався старостою класу, брав активну участь у житті школи, мав багато друзів. Після закінчення школи Олег свідомо розпочав шлях до своєї мети - стати кадровим військовим, і наполегливо прямував до неї. Після Харківського військового танкового училища розпочалася служба. Олег обожнював танки і все, що з ними пов’язано, робота приносила йому задоволення. Колеги по службі відгукувалися про Олега Єрмака з теплом та любов’ю: «Завжди мав повагу серед командирів, товаришів, підлеглих, чесний та справедливий у ставленні до колег». За високий професійний рівень офіцер був переведений на посаду начальника штабу другого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади, розташованої у м. Новограді-Волинському. Доля подарувала Олегу гарну та вірну дружину Катерину та донечку Надійку.
Усе змінилося, коли на початку 2014 року розпочалися трагічні події на сході країни. З перших днів війни майор Єрмак на передовій, пройшовши всі гарячі точки: Степанівка, Савур-могила, Дебальцеве. «Справжній професіонал своєї справи, мудрий та швидкий у прийнятті відповідальних рішень», - так характеризували бойові побратими офіцера Єрмака з позивним «Азимут». Саме у цей час його знання були вкрай необхідні для вироблення тактики та стратегії проведення військових операцій.
Майже два роки перебування у зоні бойових дій Олега стали двома роками безсонних ночей для батьків Григорія Степановича і Тетяни Іванівни. Вони увесь час переживали за сина і з тривогою стежили за подіями на території проведення військових дій. Олег заспокоював їх, як міг, обіцяв, що все буде добре, він обов’язково повернеться додому. Але через два тижні від останньої зустрічі з сином прийшла страшна звістка. Майор Олег Григорович Єрмак загинув під час виконання бойового завдання в м. Артемівську Донецької області 23 жовтня 2015 року, не доживши двох тижнів до закінчення строку перебування у зоні АТО. «Біда знову спіткала нашу бригаду. Богу знову знадобилися кращі...», - такий надпис з’явився у соціальних мережах на сторінці 30-ї окремої механізованої бригади.
Залишились батьки, дружина та донька.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Герої не вмирають!