Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А може, дощем на поріг упаду…
(Оксана Максимишин-Корабель)
Дмитро народився 14 березня 1992 року в селі Крученець Черняхівського району Житомирської області. У 2009 році закінчив спортивний ліцей села Селянщина Черняхівського району Житомирської області, у 2014 році - факультет фізичного виховання і спорту Житомирського державного університету імені Івана Франка.
У 2013-2014 роках працював викладачем фізичної культури Селянщинського спортивного ліцею (село Селянщина Черняхівського району Житомирської області).
Уже тоді Дмитро виявляв найкращі риси свого характеру: почуття справедливості, наполегливість та сміливість. Тому з 29 жовтня 2014 року проходив військову службу за контрактом на посаді начальника радіостанції відділення зв’язку та радіотехнічного забезпечення 20-го центру ремонту засобів зв‘язку та радіотехнічного забезпечення Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина А1724, селище міського типу Озерне Житомирського району Житомирської області). У той же час Дмитро наполегливо прагнув потрапити в зону боїв, адже в нього були особисті рахунки з ворогом – там загинув його однокласник і друг дитинства.
У жовтні 2017 року Литвинчук Д. Ю. за власним бажанням був відряджений для виконання військового обов’язку в зоні проведення АТО в якості розвідника-далекомірника розвідувального взводу 2-го батальйону 95-ої окремої десантно-штурмової бригади.
25 листопада 2017 року сержант Литвинчук загинув від кулі снайпера під час обстрілу російсько-терористичними угрупуваннями опорного пункту українських військових поблизу селища міського типу Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області. Снайпер не давав витягнути пораненого Дмитра, він помер від крововтрати.
Похований 29 листопада 2017 року на кладовищі села Крученець Черняхівського району.
Без Дмитра лишились батьки й молодша сестра.
На даний час сім’я отримала житло у м. Житомирі.
Герої не вмирають!
