Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради

26 січня - День пам’яті Героя Віталія Мазура

26.01.2021
26 січня - День пам’яті Героя  Віталія Мазура

Огорнула землю тиша вечорова,

І тривожну звістку принесли у дім,

Що у соколяти доленька сувора,

Що пробила куля груди молоді…

(Ніна Трало)

 

        

 

Віталій Віталійович народився 25 серпня 1979 року в с. Залужжя Дубровицького району Рівненської області.

Віталій Віталійович Мазур своє життя пов'язав із військовою службою, саме у цій галузі він реалізувався як людина і як професіонал. Спецназівець у минулому, головний старшина 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України мав колосальний багаж військових знань, умінь та навичок, які в повному обсязі використовував у своїй роботі. Згадує побратим із позивним «Командор»: «Надзвичайно вимогливий, іноді навіть жорсткий, але мав неабияку повагу серед колег, у складних ситуаціях брав відповідальність на себе і виходив з них із найменшими втратами. Міг вести групу, сісти за кермо, виконати будь-яке завдання».    

Під час захоплення агресором української території Ві­талій Мазур одним із перших вирушив до Криму обороняти державний кордон. І з того часу у складі особового складу славнозвісної 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України перебував у зоні бойових дій на сході країни. Для всіх, хто знав Мазура, він був більше, ніж товариш, - 35-річного старшину називали «Батя». Коли 13-й батальйон повернувся на ротацію і військовослужбовці роз'їхалися додому на відпочинок, для Віталія відпочинку не було. Він не міг залишатися вдома, а продовжу­вав піклуватися про своїх підлеглих: клопотав про них перед владою у забезпеченні земельними ділянками, піднімав інші проблеми, одним словом, намагався хоча б щось зробити для своїх хлопців. «Таких старшин в армії вкрай мало», - згадує боєць, який близько знав Віталія Мазура.  

А в мирному житті Віталій був сім'янином, батьком двох дітей - сина Миколи та доньки Вікторії, добрим сином своєї матері, любив рибалити, полювати, відпочивати на дачі.

Віталій Віталійович Мазур помер у лікарні Демитрово на Донеччині 26 січня 2015 року, отримавши смертельне пора­нення під час контрнаступу ворожих сил поблизу населеного пункту Спартак у районі Донецького аеропорту. «Це був бій близько 11-ї години 22-го січня 2015 р. На нас тоді пішли і танки, і бойові машини під мінометний обстріл. Навколо все змішалося... здавалося, палає світ... Віталій був поранений, впав у кому, наші медики надавали йому допомогу. Дуже ве­лика втрата. Я навіть не уявляю, хто зможе його замінити. Людина дійсно була незамінна», - з болем у голосі говорить про трагічну втрату справжнього воїна та патріота командир батальйону, в якому служив старший прапорщик Мазур Віта­лій Віталійович. Нагороджений відзнакою Міністра оборони України «За воїнську доблесть».

Герої не вмирають!