Мамо й батьківщино, ви в мене єдині,
Я ж за вас загинув у кривавій мглі,
Щоб ясний світанок і погожа днина,
Панувало вічно на моїй землі
(Трало Ніна Володимирівна)
Народився 7 квітня 1962 року в місті Житомирі. Анатолій Гримович Стратович з 1972 по 1977 рік навчався в Житомирській середній школі №34 (зараз - міський колегіум). Після закінчення школи обрав робітничу професію слюсаря-монтажника. З 1980 по 1982
рік проходив строкову службу в радянській армії у військах спеціального призначення. Гарячий Афганістан залишив опік на серці та відбиток на характері, саме там хлопець оцінив та усвідомив вартість та цінності життя. Після армії Анатолій отримав вищу освіту інженера-будівельника, з’явилася сім’я, народилися діти - людина жила на своїй землі, йшла по життю просто і відкрито, не ховаючись за спини інших, активно відстоюючи справедливість та правду.
Ситуація в країні наприкінці 2013 року не залишила чоловіка байдужим. Як член Союзу десантників Житомирської області Анатолій Гримович записався до лав «Самооборони міста Житомира» та став активним учасником подій на Майдані, бо вірив, що в країні настануть добрі часи й Україна стане квітучою європейською державою.
Із розгортанням бойових дій на сході Анатолій, не роздумуючи, пішов захищати Батьківщину, став добровольцем. Дружина Надія згадує, як чоловік намагався уберегти її та дітей від хвилювання - не одразу зізнався, що знаходиться не на полігоні, де мав навчати молодих бійців, а вже в дорозі на передову. Він розумів, що його досвід спецназівця та афганця стане у пригоді - він зможе поділитися ним і, можливо, зберегти не одне життя. Був снайпером, пишався тим, що служив в елітній 95-й окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних сил України, як досвідчений десантник став наставником для молодих бійців. Побратими у своїх спогадах про Анатолія згадують його справжнім професіоналом, навіть позивний дали «Лєший» за вміння миттєво реагувати на ситуацію, а ще особливо наголошували на його патріотизмі - він дуже любив Україну. 26 січня 2015 р. під час бою поблизу селища Спартак Донецької області Анатолій Стратович загинув під час виконання спецзавдання. До останнього Герой не залишався байдужим до долі кожного з нас, і наша пам’ять про нього невмируща. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Герої не вмирають!