Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради

19 березня - День пам’яті Героя Олексія Золіна

19.03.2021
19 березня  - День пам’яті Героя Олексія  Золіна

А мати в ніч ніяк заснути не могла,

Чомусь молилась, довго-довго так молилась,

Неначе серцем поруч весь цей час була,

Аж поки пташка у вікно її забилась.

І в цю хвилину зрозуміла: «Вже нема
Її соколика», бо то в віконце билась
Його душа, мов птах, самотня та сумна,
І головою мати  стомлено схилилась…
 
Золін Олексій Сергійович народився 11 липня 1984 року  у місті Житомирі. Але, так як батько Олексія був військовим, через місяць після народження сина сім’я  змушена була переїхати до м. Керч, (Автономна Республіка Крим). З 2-х років маленький Олексій залюбки вчився від мами Олени Мічеславівни, викладача Станції юних техніків,  працювати ножицями, молотком, пилкою. Хлопчик із величезним задоволенням відвідував різноманітні гуртки, а ще разом із сестрою займався танцями.
 У 1989 році  сім’я знову переїхала, цього разу до селища Білоріченський Лутугинського району Луганської області (нині окупована територія), де через рік Олексій пішов до першого класу. В 1996 році родина повернулася до м. Житомира і Олексій продовжив навчання  у загальноосвітній школі №7. Після школи вступив до Технологічного коледжу на економічний факультет, який успішно закінчив.
Строкову службу юнак проходив у 2002—2004 роках у славетній 95-тій окремій десантно-штурмовій бригаді.
 31 січня 2015 року був мобілізований до Збройних Сил України і мужньо захищав Україну у складі 13 батальйону 95-ї бригади. У 2017 році Олексій  демобілізувався, але на початку 2018 року підписав контракт і продовжив захист України знову у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, а пізніше – 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.
Зі спогадів рідних, в Олексія було багато друзів, зі шкільних років грав у КВК, він був комунікабельним, веселим, щедрим. Любив робити приємне своїм найдорожчим – дарувати подарунки. На свою першу зарплату купив мамі мобільний телефон.
«Доброзичливий, відповідальний, на нього можна було покластися. Йому довіряли командири, поважали солдати, з ним співпрацювали волонтери», – розповідають товариші та побратими Олексія.
Олексій з дитинства дуже любив тварин, тому постійно приносив котиків і песиків додому. І навіть у дорослому віці продовжував збирати навколо себе пухнастих улюбленців. У  його телефоні з зони АТО/ООС лишилася велика кількість фотографій з собачками та котиками. Вже рік, як  немає Олексія, а його вірний пес Тюлька досі його чекає….
19 березня 2020 року о 19.30 год на полі бою поблизу с. Новоолександрівка Попаснянського району Луганської області загинув сержант Золін Олексій Сергійович, старший стрілець мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.
В Олексія Сергійовича залишилися батько Сергій Вікторович – підполковник запасу, учасник бойових дій, учасник АТО, мама Олена Мічеславівна, сестра Юлія Сергіївна та маленька донечка Марія.
Похований 22 березня 2020 року в м. Житомирі на Смолянському міському військовому кладовищі.
Відповідно до Указу Президента України від 05.08.2020р. №304/2020, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність » ІІІ ступеня (посмертно).
Герої не вмирають!