Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради
Відповідно до ст.61 КЗпП на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50і 51).
Міністерством праці та соціальної політики України розроблено і наказом від 19.04.2006 р. № 138 затверджено Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, які можуть слугувати методичним посібником для керівників підприємств, установ, організацій, що застосовують такий режим роботи.
Департамент соціальної політики звертає увагу, що разі відсутності на підприємстві профспілкової організації питання про запровадження підсумованого обліку робочого часу може бути врегульовано в колективному договорі, оскільки згідно зі ст. 7 Закону «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.
При підсумковому обліку робочого часу робота працівників регулюються графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути знову ж таки передбачені в колективному договорі. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого ст. 50 та ст. 51 КЗпП.
Департамент соціальної політики нагадує, що нормальна тривалість робочого часу працівників не повинна перевищувати 40 год. на тиждень, крім працівників, щодо яких законодавством встановлено скорочену тривалість роботи.
Виходячи з виробничих потреб роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації або в колективному договорі може встановлювати з урахуванням характеру і умов праці тривалість роботи протягом дня за підсумованим обліком робочого часу до 12 год. робочого часу на зміну.
Не рекомендується встановлювати подовжену тривалість робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
При складанні змінних графіків роботи та визначенні тривалості робочої зміни роботодавець та виборний орган перинної профспілкової організації підприємства повинні враховувати характер і умови праці, коли перевтома працівника може становити загрозу життю та здоров’ю як самого працівника, так і його оточення.
Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства.
Обліковий період охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатись протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.
Обліковим періодом при підсумковому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовується інші облікові періоди – декада (10 календарних днів місяців), квартал, півріччя, рік тощо.
При підсумковому обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися таким чином, щоб тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи перерву на обід) (частина перша ст. 59 КЗпП), тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не меншою, ніж 42 год. (ст. 70 КЗпП). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (частина друга ст. 59 КЗпП).
В окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочено, але не менше, ніж 12 год. на добу. На умовах, визначених колективним договором, невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і можуть бути надані як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду.
Відповідно до ст. 66 КЗпП працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше 2 год. Перерва не включається в робочий час та повинна надаватись, як правило, через 4 год. після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановлювати не можна, працівникові має бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
Шановні керівники підприємств, установ, організацій, що мають право юридичної особи, просимо взяти дану інформацію до уваги та використання в роботі.