Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради
Сьогодні, 10 серпня, День пам’яті Антонова Вадима Віталійовича.
Антонов Вадим Віталійович народився у Житомирі 27 липня 1976 року в простій дружній сім’ї робітників. З дитячих років допомагав старшим, захищав слабших, чесно дружив. Найкращим другом був для нього дідусь-фронтовик, який навчив онука любити рідну землю, бачити красу та берегти її. Вадим, коли підріс, любив фотографувати все навколо, що було дорогим для його серця: дерева, квіти, птахів, тварин, мурах, і ніколи не кривдив жодної живої істоти.
«Я бачу відображення найкращих якостей Вадима в нашій донечці Сонечці, - згадує мама дівчинки Ольга, - вона так само засмучується, якщо ламають гілки дерев, рвуть квіти, ображають тварин... Вадим завжди допомагав, навіть, коли його обманювали, ніколи не поділяв людей за соціальною приналежністю. До всіх ставився однаково - по-людськи. Бувало, Вадик міг просто мовчки сидіти і дивитися, але саме до нього підійдуть і з ним заговорять. Саме з ним поділяться таємним... А ще вони з дочкою великі фантазери – разом придумували та розігрували різні історії і весело сміялися над ними…».
Після закінчення Житомирської загальноосвітньої школи № 20 Вадим Антонов вступив до Житомирського автодорожнього коледжу, пізніше успішно закінчив Житомирський державний технологічний університет. Він активним був у всьому: любив учитися, любив спорт - займався дзюдо, любив спілкуватися з приятелями та друзями. Друзі згадують, що Вадим умів постояти за себе та друзів і його всі поважали та любили за добру вдачу, щирість і небайдужість. Рідні та близькі відмічали загострене почуття справедливості і відсутність страху перед будь-якими труднощами життя, тому цілком природнім став вибір Вадима: активний учасник Революції Гідності, від першого до останнього дня на Майдані за ідею європейського майбутнього для своєї країни. Коли ж сама Батьківщина опинилася в небезпеці, він добровільно пішов у військкомат, хоча в армії не служив і не мав ніякого військового досвіду. Вадим був зарахований до складу резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Дуже швидко опанувавши військову справу, став одним із кращих солдатів, воював рішуче, не ховаючись за спини побратимів, коли треба, був попереду.
У свій останній бій він пішов першим, закривши собою 10 побратимів…
Антонов Вадим Віталійович загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом у результаті зіткнення його підрозділу із терористами під час комплексного обстрілу ворогом позицій українських військ.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Герої не вмирають!