Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради
Сьогодні гостем Центральної міської бібліотеки ім.В.Земляка став справжній патріот, учасник бойових дій на Сході України у складі легендарної 95-ої бригади, добровольчого батальйону «Поліська Січ», співголова ГО «Дім ветеранів», редактор і письменник Василь Піддубний. Для усіх присутніх на проекті «Жива книга», який реалізується у бібліотеках міста, він і справді гортав сторінки тієї книги життя, яку писав довгі місяці під пострілами ворожих куль у зоні АТО.
Василь Піддубний - автор багатьох книг про війну на Сході України – «Слово про війну», «Холодне серце» та інші. Адже сьогодні відзначаємо день, який присвячений тим, хто чотири роки тому не побоявся взяти в руки зброю і піти боронити рідну землю, та всім, хто, сміливо йшов у бій в усі роки нашої історії, коли виникала загроза для нашої України
На запитання учасників проекту, як ви адаптувалися до мирного життя після року перебування у зоні бойових дій, Василь відповів:
- Я ще довгий час ходив по рідному місту пригинаючись, поки не відновив розуміння, що я на своїй, вільній українській землі і можу ходити з розправленими плечима. У зоні бойових дій ми пригиналися аби убезпечити себе від ворожих куль, але вперто стояли на своїй, Богом даній землі, впевнені у тому, що незабаром і тут будемо ходити з гордо піднятою головою. Відчуття жаху війни мені й досі пече. І досі, у вже мирному своєму житті, буває прокидаюся посеред ночі у запалі і шукаю свою зброю. Війна не дає мені пр. неї забути.
- Чи всі історії реальні у ваших книгах ?
- Жодних перебільшень і творчих домислів. Тільки жорстка правда життя. Але мій внутрішній суворий р, наказує мені : відклади написане на рік, повернися до нього і відредагуй, але потім відкинь написане, аж потім повертайся до твору знову. І тоді твоя книгу заслуговує на увагу читача.
Яке надзавдання визначаєте для себе як письменник?
Знаєте, війна викристалізовує справжні цінності. Для мене – це любов до рідної землі, справжню ціну якій я осягнув, пройшовши горнило боїв за її незалежність. І розуміння цього я б хотів передати своїм читачам. Україну любити – це не плескати в долоні під гучні промови. Це здобути і зберегти її свободу і незалежність, подолати нещирість і лукавство в суспільному житті і горіти у ньому , а не тліти.
На війні атеїсти стають віруючими. З нами Бог і з нами Україна.
