Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради
Вадим – молодший син у родині. У дитинстві був активною дитиною, дуже любив відпочивати у бабусі. Батьки після народження старшого сина мріяли про доньку. Як розказує мама Рома Вячеславівна, не у всіх батьків такі доньки, як її Вадим. Він дуже любив допомагати по дому, поратися на присадибній ділянці, готувати, особливо випікати: пироги та тістечка виходили в нього чудово. Хлопчик завжди підтримував та жалував батьків, намагався все допомогти, ніколи не соромився найніжніших, найщиріших слів для мами, тата.
Вадим закінчив Житомирську загальноосвітню школу №22, потім професійно-технічний заклад, але завжди мріяв бути військовим, як старший брат-десантник. Тому обрав професію військового – закінчив Харківський інститут бронетанкових військ. Служив у Косово за контрактом.
Вадим одружився у 24 роки, у родині народилися дві прекрасні донечки – Анна та Анастасія. Дружина Юлія згадує, що Вадим був чудовим чоловіком та батьком, не було такого, чого б він не вмів зробити, вирішення усіх життєвих проблем брав на себе, намагався завжди допомогти по дому.
У зону проведення антитерористичної операції Вадим Йосипович пішов у званні капітана, був заступником начальника штабу батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Зі спогадів колег, Вадим ніколи не прагнув високих посад, завжди був відвертим, справедливим, чесним, мав авторитет серед побратимів.
13 травня 2014 р. на околиці с. Октябрське (Слов'янський район), що за 20 км від м. Краматорська, під час руху колона десантників була обстріляна терористами зі заздалегідь підготовлених позицій. Унаслідок годинного бою загинуло шестеро військовослужбовців, серед яких був і Заброцький Вадим Йосипович. Закінчилося земне життя Вадима – мужнього, людяного, справжнього Героя , та вічною є пам'ять про нього.
Довідково:
Дата народження: 17.06.1979 р.
Місце народження: м. Житомир
Нагороди: звання майора (посмертно)
орден «За мужність» ІІІ ступеня(посмертно)
