Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради
Сілко Артур Олегович народився в родині військовослужбовця. Через сімейні обставини у дитинстві певний час проживав у Житомирі у бабусі і дідуся. Хлопчик ріс допитливим, цікавився всім, що відбувалося навколо нього: рано і самостійно навчився читати, намагався допомагати кожному і у всьому, вмів гарно спілкуватися з однолітками. Рідні згадують, що в Артура було багато друзів та приятелів, бо він був душею компанії: завжди усміхнений, завжди у доброму гуморі, легкий на підйом.
«Промінчиком сонечка» називала онука за його усмішку бабуся.
Артур дуже любив свою родину, пишався батьком-військовим та його професійними досягненнями, завжди дослухався до порад старшого покоління. Після школи хлопець закінчив коледж харчових технологій за спеціальністю «кухар», був призваний до лав Української армії, потрапив у Житомирську 95-ту окрему аеромобільну бригаду Високомобільних десантних військ Збройних сил України, пізніше був направлений до м. Львова. Після служби Артур повернувся до Житомира і працював у закладах харчової промисловості, торговим агентом продуктової мережі. Близькі та рідні відзначали надзвичайну любов Артура до міста Житомира. Саме тут відбулася зустріч із коханою Лесею, тут закохані створили сім’ю, і в любові народилася донечка Карина.
Коли почалися трагічні для країни події на сході, Артур не зміг залишитися осторонь.
«Хто, як не я?» – запитував він матір, яка пробувала зупинити сина, намагаючись уберегти його.
А син нагадав, що його прадіди , діди і батько давали присягу на вірність Батьківщині, і захистити її зараз - це його обов’язок. І вже з березня 2014 року Артур – солдат-контрактник другого батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Служив оператором-навідником великокаліберного кулемета – основної вогневої одиниці БТРів. Однополчани розповідають, що хлопець був гарним оператором, мітко стріляв, ніколи не ховався і не відмовлявся від бойових виходів. Отримав від вдячних жителів міста Краматорська нагрудний знак «За оборону аеропорту».
6 жовтня 2014 року під час оборони Донецького аеропорту під горезвісним с. Піски тривав мінометний обстріл позицій Української армії. Потрібна була допомога, щоб відбити атаку ворога. Зведений підрозділ вирушив у саме пекло. Сілко Артур Олегович загинув від розривних осколків міни системи «Град».
До останньої миті Він залишився вірним своєму « Якщо не я, то хто?».
Залишилися батьки, дружина і маленька донечка.
Герої не вмирають!
Довідково:
Дата народження: 24.05.1988р.
Місце народження: м. Харків
Нагороди:
орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
нагрудний знак «За зразкову службу»,
нагрудний знак « За оборону Донецького аеропорту» ( посмертно)
