ЩО НОВОГО У ПЕНСІЙНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ
14 січня престаріла бабуся в тролейбусі мало не під присягою Богові голосно розповідала про невиплату їй пенсії протягом тижня від встановленої дати через, як вона запевняла, відсутність грошей на пошті. Російськомовна пасажирка затим ностальгувала за Сталіним і агітувала за одного із кандидатів на посаду Президента, який відрізнявся від своїх конкурентів тим, що не вгавав ганьбити діючий Уряд за небажання виконувати Закон з підвищення соціальних стандартів.
Наступного дня, аби одержати найсвіжішу інформацію щодо стану соціального захисту громадян, що називається, з достовірних джерел, прибув за відомою адресою: вул.Черняховського, 105, де, як з'ясувалося, кілька днів тому мітингували представники однієї з політичних партій.
- На сьогодні в області заборгованість з виплати пенсій відсутня, - спростовує чутки заступник начальника управління пенсійного забезпечення, начальник відділу з питань призначення пенсій Ірина Козаченко. - Усі виплати здійснюємо відповідно до змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік", згідно з яким з 1 листопада минулого року встановлено новий розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в сумі 573 гривні. Відверто кажучи, наші працівники так і не зрозуміли, які претензії мали до них пікетувальники...
Ірина Володимирівна допускає можливість окремих помилок у веденні незначної кількості пенсійних справ, зумовлених несправностями комп'ютерної автоматизованої системи з перерахування пенсій. У такому разі спеціалісти обласних структур Пенсійного фонду вносять зміни у ці пенсійні справи вручну, а тому доплати будуть зроблені в січні. Таких випадків - одиниці.
В цілому ж пенсійне забезпечення мешканців області, за словами Ірини Козаченко, функціонує справно.
З 1 листопада мінімальна пенсія за віком не може бути меншою 573 грн. - розміру прожиткового мінімуму, плюс 28,4 грн. доплати непрацюючим пенсіонерам.
Оскільки за листопад фізично неможливо було дорахувати доплати відповідно до нового прожиткового мінімуму (постанова КМУ датована 26 листопада), то вони були зроблені у розрахунках за грудень. Тобто у грудні пенсіонери одержали доплату і за листопад. Відрадно те, що у січні кожний має одержати пенсію, не меншу розміром, ніж це було у грудні.
Начальник відділу державних соціальних допомог головного управління праці і соціального захисту населення облдержадміністрації Надія Балагуц розповіла, що правило "суми виплат за грудень" поширюється й стосовно інвалідів з дитинства, дітей-інвалідів і осіб, які не мають права на пенсію і одержують соціальну допомогу, та інвалідів. Всі вони у січні також одержать допомогу в сумі не меншій, ніж у грудні. Цей рівень соціальних виплат законодавчо закріпила спеціальна постанова Кабміну від 23 грудня 2009 року №1375.
У ці дні соціальні служби завершують формувати виплатні відомості на лютий. І в лютому розмір виплати також повинен бути не меншим, ніж фактично одержана сума в грудні, хоча, нагадаємо ще раз, тоді була включена й доплата за листопад.
Постанова КМУ №1375 діятиме до проведення наступного перерахунку пенсій і державних соціальних допомог, що, найімовірніше, відбудеться з прийняттям Закону про Державний бюджет поточного року.
Двічі порадував 2010 рік мам, котрі мають право на доплату по догляду за дитиною віком до 3-х років. Якщо торік нарахування цієї доплати здійснювали, виходячи із 75 відсотків прожиткового мінімуму, то з 1 січня цей відсоток є круглим - 100! Крім того, як вже відмічалося, зріс сам розмір прожиткового мінімуму.
Сума доплати на дитину буде максимальною, тобто дорівнюватиме розміру прожиткового мінімуму, якщо протягом попередніх від дня звернення за доплатою 6 міс. родина, де росте дитина, не мала жодних прибутків. Адже нарахування здійснюються як різниця між прожитковим мінімумом і середнім доходом на одного члена родини. Проте нехай яким великим буде сімейний доход, однак, гласить Закон, доплата на дитину віком до 3-х років не може бути меншою 130 грн. на місяць. Як тут не згадати поговірку про те, хто багатим дитя колише...
Для конкретизації змін в царині соцзахисту населення, що відбулися з 1 січня поточного року, наведемо розміри щомісячних виплат державної соціальної допомоги по окремих категоріях:
- непрацюючим інвалідам з дитинства 1 групи з надбавкою на догляд - 1000,4 грн., працюючим інвалідам з дитинства 1 групи з надбавкою на догляд - 972 грн.;
- непрацюючим інвалідам з дитинства 2, 3 груп та на дітей-інвалідів без надбавки на догляд - 630,4 грн., працюючим інвалідам 2, 3 груп - 602 грн.;
- дітям-інвалідам, захворювання яких пов'язане з чорнобильською катастрофою, без надбавки на догляд - 687,7 грн.;
- на дітей-інвалідів до 6 років з надбавкою на догляд - 835,5 грн.;
- на дітей-інвалідів, захворювання яких пов'язане з чорнобильською катастрофою, до 6 років з надбавкою на догляд - 1062,3 грн.;
- на дітей-інвалідів від 6 до 18 років з надбавкою на догляд - 907,5 грн.;
- на дітей-інвалідів, захворювання яких пов'язане з чорнобильською катастрофою, від 6 до 18 років з надбавкою на догляд - 1134,3 грн.
Розмір соціальних виплат непрацюючим особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам 1-3 груп становить 630,4 грн., а працюючим особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам 1-3 груп - 602 грн. на місяць.
Антон БЕЗДІТКО
«ЗДРАВОЗАХОРОНЄНІЄ»
Я з жахом спостерігаю, яку медицину ми будуємо. Медицину для бізнесу, але аж ніяк не для пацієнтів. Вивчаючи систему організації галузі охорони здоров'я та працюючи в ній з 1966 року, переконуюся, що медицина стає все більш недоступною для пацієнтів і перетворюється в дуже прибутковий бізнес.
Ми будуємо американську систему надання медичних послуг, а вона така - чим більше лікарів, тим більше хворих, високі технології зробили її надто дорогою, не доступною для понад 40 мільйонів громадян - там страхова медицина.
В Америці - здоровий спосіб життя - рух, раціональне харчування, обмеження куріння та вживання спиртного - це культ, адже кожен, навіть застрахований, розуміє, що як тільки захворієш, зразу стаєш бідним.
У нас держава пропагує здоровий спосіб життя. 13 вересня 2007 року пройшов Всеукраїнський форум "Здорова нація", на котрому проголошено сім основних принципів збереження здоров'я: боротьба з тютюнокурінням, п'янством, впровадження раціонального харчування, масової фізичної активності, реформування галузі охорони здоров'я з пріоритетом надання первинної медичної допомоги, відповідальності перших осіб за здоров'я населення регіону і постійний моніторинг ситуації в державі.
Фінансова криза та громадські організації за підтримки групи небайдужих до здоров'я людей народних депутатів домоглися внесення змін до законів з підвищення акцизів на тютюн та алкогольні напої, а також обмеження тютюнокуріння в громадських місцях.
Cьогодні Україна втрачає через тютюнокуріння щороку понад 100 тисяч людей. Тютюн, згідно з даними ВООЗ, є основним фактором захворюваності та смертності на серцево-судинні та онкологічні хвороби. Непохитно стоїть алкогольне лобі в парламенті.
Наступне питання - моніторинг ситуації зі здоров'ям. Проведений аналіз зміни середньої очікуваної тривалості життя в Україні за останні 50 років показав неефективність охорони здоров'я громадян та неефективність медичної допомоги населенню України.
На медицину ніколи не вистачатиме грошей - впровадження нових технологій дуже дороге. Ще понад 10 років тому відомий фінансист Бальцерович говорив, що впровадження високих технологій та розвиток спеціалізованої медичної допомоги не зменшить захворюваності і суттєво не вплине на смертність людей.
У нас все це розуміють навпаки - у Києві планують закупити аж три ПЕТи (позитронно-емісійні томографи), гама-ніж, кібер-ніж, лінійні прискорювачі - це сотні мільйонів гривень, а тепер ще беруть кредит мільярд доларів США для того, щоб побудувати та оснастити сільські дільничні лікарні та ФАПи, від існування яких весь цивілізований світ давно вже відмовився.
Отже, щодо реформування.
У країнах зі слабою економікою слід розвивати первинну медичну допомогу, на яку не потрібно витрачати колосальні кошти - ні на будівництво, ні на оснащення. При мінімальному оснащенні та наявних необхідних медикаментах медична допомога може бути надана в обсягах 80-90% звернень.
Спеціалізованої допомоги потребують всього 8-12% людей. Але і тут без медикаментів не обійтися. Проведений у 2008 році Національною Радою з питань охорони здоров'я населення аналіз використання високовартісного обладнання, закупленого у 2007 році, показав, що 70% його не було поставлено або не працювало до липня 2008 року, а в деяких областях (це було опубліковано) обладнання для діагностики туберкульозу, раку, серцево-судинних захворювань не працює по 3-4 роки, а те, що працює, працює в одну зміну і дуже часто простоює, позаяк "вигідніше купити" нове, а не виділяти кошти для післягарантійного обслуговування.
В республіканському центрі фтизіатрії стоїть нерозпаковане обладнання на десятки мільйонів гривень, уже два роки не встановлений ПЕТ у Києві в онкоцентрі, а коли будуть встановлені лінійні прискорювачі, на котрі вже давно чекають хворі?
Надзвичайно важливе питання наявності сучасного обладнання. Але слід відмітити, що чим більше дороговартісного обладнання, тим дорожче це для хворих.
Чи не абсурдним виглядає, що пацієнти змушені платити в закладах державної та комунальної власності за діагностику на обладнанні, купленому за їх податки? Чи нормальне явище, що за все слід платити при відвідуванні поліклініки, лікарні?
За останні роки фінансування галузі охорони здоров'я збільшилося в декілька разів (4,5 мільярда гривень у 2002 році та 32 мільярди гривень - у 2008 році), відповідно збільшилися витрати громадян за діагностику та лікування.
У 2008 році ринок медикаментів в Україні склав понад 16 мільярдів гривень. Більше як 85% цих ліків були закуплені за кошти громадян. Думаю, що не менше коштів зі своєї кишені витратили люди на діагностику та перебування в лікарнях. Отже, медицина стала великим бізнесом, де за все необхідно платити.
Підприємці це швидко вловили, і у нас безконтрольно з боку держави почали розвиватися приватні аптеки з неконтрольованою не тільки ціною, але й продажем ліків, в тім числі наркотичної дії.
В останні роки різні центри вузько і широко спеціалізованої допомоги, як міжнародні, так і вітчизняні, запрошують, пропонують, гарантують, але юридично так все оформляють, що не несуть ніякої відповідальності. Тобто, ми будуємо американську систему надання медичної допомоги. При цьому хочемо ввести загальнодержавне медичне страхування - узаконити те, від чого хоче відмовитися уряд президента США Обами.
Структури, які приносять великий прибуток в Україні, - неконтрольовані. Згадаємо про будівництво АЗС чи відкриття аптек. За кордоном АЗС розміщуються не поряд, а часто десятки кілометрів одна від одної, але по трасі є чітка вказівка через скільки кілометрів буде наступна. Точно так із аптеками, котрі розміщуються так, щоб обслуговувати певну кількість людей.
У нас найбільша в Європі кількість лікарень та ліжок в них, а відповідно і лабораторій.
Разом з тим, не обґрунтовано будуються нові, як за державні кошти, так і бізнесом.
Відкриття приватних лабораторій, медичних центрів, лікарень розглядається як інвестиція в Україну. Аналізи в приватних лабораторіях часто не відповідають дійсності, як і лікування в центрах часто не відповідає критеріям - вартість, якість, користь.
В країнах, де медицина не комерціалізована і доступна кожному - Англії, Канаді, Скандинавських країнах, частині країн ЄС, - держава контролює не тільки кількість необхідних лікарень, аптек, але й кількість лікарів того чи іншого фаху.
Наразі негайно слід визначитися з базовим гарантованим державою пакетом медичної допомоги (послуг) і забезпечити його населенню. Цей пакет повинен бути високим за стандартом, незалежно від того, де хворий живе і лікується. З кожним роком у міру збільшення фінансування галузі пакет медичних послуг має розширятися. А населення повинно отримувати якісну медичну допомогу, за закуплені життєво необхідні ліки отримувати компенсацію. Слід відкрити державні та комунальні аптеки.
Це - один із суттєвих засобів стримування росту аптек, приватних клінік, цін на медичні послуги.
Якнайшвидше слід ухвалити закон про загальнодержавне соціальне медичне страхування, про заклади охорони здоров'я як самостійні су¬б'єкти господарювання, внести врешті-решт зміни до основ законодавства в галузі охорони здоров'я.
Звертаюся до всіх політиків і урядовців: будуйте соціальну медицину для людей! А для цього рекомендую подивитися фільм "Здравозахоронение" про американську і вже у великій мірі і нашу українську медицину. Зупинімося робити комерцію на здоров'ї людей!
Лікування онкохворих, хворих на діабет, гемофілію, серцево-судинні, цереброваскулярні захворювання, інфекційні захворювання та ряд інших хвороб повинні забезпечуватися окремими програмами за рахунок бюджетних коштів.
Високі технології, такі як ПЕТ-діагностика, гама-ніж, кібер-ніж, ряд інших, більш ефективними будуть у приватних руках. Утримання їх на бюджеті не ефективне. В бюджеті необхідно прописати окремою стрічкою лікування цими технологіями малоімущих, як прописано лікування людей за кордоном.
Сьогодні слід інвестувати не в медицину. Там необхідно навести порядок із ефективним використанням ресурсів. Необхідно інвестувати в охорону здоров'я - здоровий спосіб життя, здорову екологію. А інакше ми свідомо, а деколи не усвідомлюючи, будуємо "здравозахоронєніє" для людей і великий прибутковий бізнес для когось.
Микола ПОЛІЩУК,
голова Національної Ради з питань охорони здоров'я населення України, член.-кор. АМН України, професор, екс-міністр охорони здоров'я
ЖИТОМИР ПРОГОЛОСУВАВ БЕЗ ЗАУВАЖЕНЬ
"Перший тайм ми уже відіграли"... Цими словами відомої пісні сьогодні можемо говорити про результати голосування на виборах Президента України 17 січня. Фінальний "матч" відбудеться між двома кандидатами на найвищу посаду державної влади: Віктором Януковичем і Юлією Тимошенко. Що й треба було довести, констатує нині більшість політологів, котрі заздалегідь прогнозували одержаний підсумок голосування у першому турі виборів.
Наше місто виявилося досить активним щодо явки виборців на виборчі дільниці. У голосуванні взяли участь 142188 осіб, що становить 65,55 відсотка усіх городян, наділених виборчим правом. Цього разу не підтвердилася тенденція кількох останніх виборів до різних гілок влади, за якою результати голосування житомирян, як правило, співпадали із загальнореспубліканськими показниками.
Як повідомив голова окружної комісії виборчого округу №63 Володимир Дятел, симпатії житомирян щодо основних кандидатів на пост Президента України 17 січня розділилися таким чином (у процентах до учасників голосування): Юлія Тимошенко - 30,5, Віктор Янукович - 21,6, Сергій Тігіпко - 18,5, Арсеній Яценюк - 10,4.
Наш земляк Володимир Литвин набрав 4,4%.
2,9% городян не підтримали жодного з кандидатів.
Незважаючи на порівняно потужне представництво іноземних спостерігачів - від ОБСЄ, Росії, Ізраїлю, Білорусі, кількох інших країн, у Житомирі працювало близько 20 осіб. Від них, за словами Володимира Дятла, окружній комісії не надійшло жодної скарги з приводу порушень виборчого законодавства. Жодних претензій щодо роботи виборчих дільниць не надійшло й від виборчих штабів та довірених осіб учасників виборчих перегонів.
Попри песимістичні прогнози щодо можливих масових нарікань виборців на відсутність їхніх прізвищ у списках з голосування, насправді нічого подібного не трапилося.
Понад це, запевнив Володимир Іванович, проблема з довнесенням у списки виборців вирішувалася значно простіше, ніж, скажімо, на попередніх президентських виборах. Кращій впорядкованості посприяло спеціальне рішення ЦВК, за яким правом дозволяти голосувати виборцям, які не потрапили до списку з бази даних Державного реєстру виборців, були наділені дільничні виборчі комісії. Завдяки цьому окружна комісія не прийняла жодної постанови щодо внесення до списку виборців хоча б однієї особи. З цією роботою успішно справилися дільничні комісії.
Не справдилися побоювання стосовно можливого масового голосування по домівках, як одного із потенційних джерел фальсифікації результатів виборів. Володимир Дятел розповів, що вдома за станом здоров'я проголосувало всього близько 2 тис. виборців, що становить менше півтора відсотка усіх учасників голосування.
ОЧИМА СПОСТЕРІГАЧІВ
У понеділок прес-конференцію для житомирських журналістів провели представниці міжнародної організації "За справедливі вибори" - експерт-соціолог "Міжнародного експертного центру електоральних систем" Майя Михаелі (Ізраїль) і експерт російського філіалу "Незалежної американської асоціації політичного моніторингу" Аріна Вершиніна, які поділилися своїми враженнями з проведення голосування у Житомирі і області.
Забігаючи наперед, треба зазначити, що в цілому спостерігачки залишилися задоволеними атмосферою виборів і рівнем дотримання під час голосування чинного законодавства. Щонайбільше іноземкам припало до душі доброзичливе до них ставлення мешканців Житомира і організаторів голосування.
Порівнюючи вибори у Грузії, де вони також були спостерігачами, організатори прес-конференції назвали наш край в контексті виборів казкою.
Найбільшими недоліками було названо наші горезвісні дороги, неприбрані від снігу і льоду тротуари, холоднечу в приміщеннях ряду виборчих дільниць і несвоєчасне та недостатнє фінансування роботи виборчих дільниць.
В одному з населених пунктів спостерігачки стали свідками перегляду списку для голосування вдома головою селищної ради, хоча селищний голова (жінка) не була членом дільничної комісії. Більше того, голова селища... вирвала листок із списку і викинула його.
А в Бердичеві міліціонери на одній із виборчих дільниць самоправно забрали оригінали списків із голосування вдома, а членам дільничної комісії залишили їхні копії.
Інформацію щодо цих та ще кількох порушень, які, за переконанням спостерігачок, не можуть істотно вплинути на результати голосування, вони передали у свій київський офіс.
Антон БЕЗДІТКО
ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОФСПІЛОК: ЗАХИСТ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ ЧИ ГАРАНТІЯ ЇХ ЗАТУРКАНОСТІ
Як відомо, профспілка є добровільною громадською організацією, що об'єднує працівників відповідно до їх інтересів та сфери діяльності для захисту трудових, соціальних та економічних інтересів членів профспілок!
В усьому світі профспілки - основа громадянського суспільства та взаємовигідної співпраці між роботодавцями та найманими працівниками. В усьому світі профспілки є вагомою силою у боротьбі за права працівників.
В Україні, крім Конституції, діяльність профспілок регламентується також Кодексом законів про працю і окремими законами: "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про колективні договори і угоди", "Про об'єднання громадян", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".
У відповідності до статті 36 Конституції України: "Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за їх професійною діяльністю. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій".
ГАРНА МЕТА!
АЛЕ ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА - РІЗНІ РЕЧІ!
Преса, а особливо благо (чи біда) сучасної цивілізації - Internet - несе нам величезний потік найрізноманітнішої інформації, як кажуть, на всі смаки і бажання: хтось має можливість втекти від реальності, хтось шукає розваг, а хтось знаходить інформацію для роздумів...
Наприклад, читаємо: хвиля страйків захлеснула Україну. Тільки вчора невдоволеність людей проявилася одразу у трьох місцях. Причина одна - відсутність фінансування і погані умови праці.
У Києві ще не встигли виплатити заборгованість із зарплати страйкарям-працівникам деснянських "жеків", як обслуговувати мешканців району відмовилися святошинські. "Їм теж не платять зарплатню, - пише "Газета по-киевски". У Харкові протест висловлювали працівники комунального підприємства "Міськелектротранс": трамваї і тролейбуси не вийшли на маршрути.
Відбувся і страйковий дебют. Уперше в Україні страйкували льотчики, причому найбільшої авіакомпанії - "АероСвіт", пише "Сегодня".
І таких повідомлень - більше ніж достатньо.
Чому ж маємо таку ситуацію в одній з найважливіших, гарантованих Конституцією, сфер людського життя: право на оплату праці? А тому, що у нашій країні традиційні соціально-економічні регулятори були зруйновані спочатку соціалістичною революцією, а зовсім недавно - так званою демократично-капіталістичною революцією.
Щодня чуємо про постійне підвищення соціальних стандартів: зростання пенсій, зарплат, інших соціальних виплат. І нікого не турбує той факт, що протягом 18-річної історії "незалежності" жодного разу не розглядалося питання про те, як людина може прожити на мінімальну зарплату, якщо ця зарплата нижче прожиткового мінімуму. Невже потрібно 18 років для того, щоб внести на розгляд Верховної Ради пропозицію про хоч би деяку "відповідність"? 24 липня 2009 року згадали і забули... до виборів.
Маємо те, що маємо. Незалежність в українському варіанті: влада (я маю на увазі номенклатуру) незалежна від народу, народ незалежний від зарплати (жили раніше - виживуть і зараз!). А зарплати не лише не вистачає до наступної (в СРСР "жили від зарплати до зарплати"), а її ще й "відвоювати" треба! А хто ж її відвоює і, головне, як? Ось вам і хвиля страйків.
АЛЕ Ж МАЄМО ПРАВО - МАТИ ПРАВО!
НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ - ВІЛЬНИЙ! І ВСЕ!
Якщо проаналізувати діюче законодавство України, то лише на перший погляд може здатися, що наймані працівники є захищеними. Не будемо зачіпати ті категорії, які взагалі не мають права на страйк.
В Конституції України право на страйк гарантоване 44 статтею, яка передбачає: "Ті, хто працюють, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів".
У відповідності до статті 27 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки мають право на організацію та проведення страйків на захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників відповідно до Закону.
З розпадом тоталітарної системи суб'єкти господарської діяльності звільнилися від зовнішнього адміністративного тиску і місцевого саморегулювання: немає партійних бюро, профспілкові комітети в більшості організацій або ліквідовані, або майже не функціонують.
Профспілки сьогодні, на жаль, лише формальний орган з "страшним" правом брати участь у розгляді колективного трудового спору (стаття 26 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").
Проте ця стаття не містить вичерпного переліку органів (йдеться мова про органи, що розглядають колективний трудовий спір), у діяльності яких можуть брати участь представники профспілок. З огляду на це виникає питання: у роботі яких саме органів, крім примирювальної комісії та трудового арбітражу, можуть брати участь представники профспілок? Відповісти на це запитання можливо лише після аналізу чинних нормативно-правових актів, та чи є в цьому необхідність!
Проаналізувавши порядок послідовності розгляду колективного трудового спору, маємо: у разі відсутності встановленої Законом заборони на проведення страйку колективний трудовий спір може бути розглянуто на підставі частини третьої статті 16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" Національною службою посередництва і примирення, а під час страйку - узгоджувальною комісією.
Згадавши чудовий радянський фільм "Берегись автомобиля", де герой Папанова каже: "Шоб ты жил на одну зарплату", розумієш, що можливо слід шукати витоки цих проблем у минулому. Досвідчені лікарі кажуть: "Слід лікувати причину, а не наслідок!".
Варто згадати ті часи, коли, попри гасло Зінов'єва "Профспілки -школа комунізму", організації захисту робітників насправді виконували функцію, подібну до соцзабезу: розподіляли санаторно-курортні блага, ощасливлювали отриманням безкоштовних квартир. Під час тотального дефіциту місцеві лідери профспілок (профспілкова номенклатура) розподіляли килими, вироби з кришталю, одяг, взуття і навіть горілку.
За Радянського Союзу профспілки сприймались як особливий відділ соціального забезпечення, призначення якого - розподіл матеріальних благ!
З розпадом СРСР новий відлік часу мав би розпочатися і для профспілок.
У жовтні 1990 року було створено Федерацію незалежних профспілок України, що стала правонаступницею Української республіканської ради профспілок (республіканського підрозділу всесоюзної профспілки ВЦРПС).
У листопаді 1992 року її було перейменовано в Федерацію профспілок України. Незважаючи на зміну назви, ФПУ за своєю суттю залишилася тією ж радянською профспілкою. Відтак вона продовжила виконувати роль "троянського коня" в профспілковому русі.
Це позбавило необхідного потенціалу страйковий рух, який ще до проголошення незалежності України почав набирати обертів.
На сьогодні Мінюстом України легалізовано понад 100 всеукраїнських професійних спілок та об'єднань профспілок. Окрім гірничих, металургійних, аграрних та інших галузевих профспілок, є також профспілки працівників банків, футболістів, журналістів, таксистів, працівників органів державної статистики, працівників Пенсійного фонду, працюючих за кордоном, страхових брокерів, працівників-мігрантів в Україні та за її межами, держустанов та народних депутатів.
До практики регулювання соціально-трудових відносин увійшло укладання на тристоронній основі Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, Всеукраїнськими об'єднаннями роботодавців України та Всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями. Відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди" в державі почали реалізовуватися на практиці елементи вертикальної системи соціального партнерства на всіх рівнях суспільства. Укладаються генеральні, галузеві, територіальні та інші угоди, а також колективні договори.
Отже, перші серйозні кроки справді профспілкового руху, спрямованого на реальний захист прав працівників, в Україні зроблено. Проте нам все ще дуже далеко до статусу профспілок в Європейському Союзі. Як кажуть у народі: "А віз і нині там"!
ДОЗВОЛЬТЕ ВІДЗНАЧИТИ І ПОЗИТИВНІ МОМЕНТИ
Інтеграція України в Європейський Союз (ЄС) передбачає, насамперед, створення для цього необхідних умов, проведення правових, економічних та політичних реформ. Кроком у цьому напрямку є приєднання України до основоположних міжнародних документів у сфері трудових і соціальних прав, проведення роботи над удосконаленням вітчизняної нормативно-правової бази, узгодженням законодавства України з міжнародними нормами, а також розробки нових нормативних актів, адаптованих до законодавства ЄС.
Сьогодні Україною ратифіковано низку міжнародних та європейських договорів з метою загального і ефективного визнання та дотримання проголошених ними основних прав і свобод працівників. Право на страйк, як соціальне право, визнано в декількох ратифікованих договорах, а саме: у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права та Європейській соціальній хартії.
Хотілось би вірити, що вищеназвані документи зможуть істотно вплинути на подальший розвиток та реалізацію найманими працівниками права на колективний захист своїх соціально-економічних і трудових прав.
Ратифікувавши міжнародні договори, Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити право на страйки, а також визнала право працівників і роботодавців на колективні дії у випадках розбіжності їхніх інтересів.
Вважаю надзвичайно вдалим у сфері соціально-трудових відносин створення за Указом Президента України від 17 листопада 1998 року № 1258/98 Національної служби посередництва і примирення (НСПП) як постійно діючого державного органу для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів).
Як приклад, маємо: у разі встановленої Законом заборони на проведення страйку колективний трудовий спір розглядається, після додержання передбаченої Законом примирювальної процедури (примирювальної комісії та/або трудового арбітражу), Національною службою посередництва і примирення, а також судом, за зверненням Національної служби посередництва і примирення, якщо її рекомендації щодо розгляду та вирішення колективного трудового спору сторонами не враховано.
Спеціально для «Міста» Сергій ГАРБАРЕНКО
НАЗВАНО НАЙМЕНШ І НАЙБІЛЬШ КОРИСНІ ПРОФЕСІЇ В УКРАЇНІ
Виявилося, що минулого року няня дитсадка на кожну витрачену на неї державою гривню віддала економіці 9,5 грн., тоді як, приміром, топ-менеджери банків на одну зароблену гривню завдали українцям збитку на 38 грн.
Найменш корисні професії в Україні: банкіри, рекламісти та податкові консультанти.
Такого висновку дійшов тижневик "Коментарі", застосувавши до українських реалій підхід британського аналітичного центру New Economics Foundation, експерти якого в минулому році вивели економічне обґрунтування безкорисності для суспільства багатьох престижних професій і одночасно довели неабияку користь низькооплачуваних робіт, повідомляє УНІАН.
Як відзначає видання, непрестижні та низькооплачувані професії приносять українському суспільству більше користі, ніж престижні і високооплачувані. За розрахунками "Коментарів", виявилося, що минулого року няня дитсадка на кожну витрачену на неї державою гривню віддала економіці 9,5 грн., тоді як, приміром, топ-менеджери банків на одну зароблену гривню завдали українцям збитку на 38 грн.
Як пише видання, помічник вихователя (так називається посада няні згідно зі штатним розкладом) у середньому по Україні отримує близько 850 грн. У ряді міст до цієї суми додаються доплати з місцевих бюджетів, але далеко не у всіх.
У Києві в дитячих садках няням платять не більше 1000 грн. навіть за умови, що вони виконують ще і функції прибиральниць, а нерідко - і помічників двірників. Адже дошкільні установи живуть за штатним розкладом 1971 року, де не передбачені ставки персоналу з дотримання чистоти.
За даними Міносвіти, зараз дошкільні установи відвідує близько 1,13 млн. дітей. Враховуючи, що понад 70% сімей в Україні мають одну дитину, можна припустити, що відвідування дитиною дитячого садка дозволяє працювати 1 млн. жінок.
Середня заробітна плата в Україні становить 1877 грн. на місяць, але згідно з дослідженнями жінки отримують у середньому на 15-20% менше від чоловіків. Відповідно, для жінок за основу розрахунків можна взяти показник у 1595 грн. на місяць.
Враховуючи, що, в середньому, одна помічниця вихователя доглядає 17 дітей, а роль няні в догляді за дитиною можна оцінити у 30%, то ефект від її роботи оцінюється в 8,1 тис. грн. Виходить, що з кожної витраченої державою на зарплату няньки гривні економіка отримує ефект у 9,5 грн. доходів.
За найскромнішими підрахунками, минулого року банкіри завдали економіці України збитків у розмірі половини річного ВВП, відзначають "Коментарі".
По-перше, на них лежить вина за коливання валютного курсу і девальвацію гривні на 60%. Для країни це означає, що гривневі доходи від експорту через коливання за рік скоротилися на 27%.
Коливання стали також причиною того, що українці придбали іноземних товарів і послуг на 31,2% менше. А це вже економічний негатив у 50 млрд. доларів. Друге - це безпосередні витрати держави на рекапіталізацію банків.
З обіцяних 44 млрд. грн. український бюджет фактично витратив на ці заходи 21 млрд. грн. Але з соціального погляду ці гроші не дісталися тим, хто їх потребував. Третє - це гроші, які Нацбанк кинув на стабілізацію курсу гривні. НБУ витратив на це близько 10,3 млрд. доларів золотовалютних резервів.
Попри те, зауважує видання, рівень окладів у банківському секторі продовжував зростати. Якщо середня заробітна плата голови правління українського банку 2008 року складала близько 75 тис. грн. на місяць, то тільки за три місяці 2009 року ця цифра зросла до 118 тис. грн.
Оклад пересічного топ-менеджера за цей самий період зріс із 22,7 тис. до 43 тис. грн. І це без урахування бонусів. При цьому, за даними на середину року, в Україні функціонували 184 банки з 9 тис. топових керівників. Витрати на їх утримання за рік склали близько 13 млрд. грн. Виходить, що на одну зароблену гривню банкір-керівник завдав українцям збитку на 38 грн., пишуть "Коментарі".
До рейтингу безкорисних професій за версією тижневика також потрапили топ-менеджери рекламних компаній, які на кожну зароблену гривню принесли збиток суспільству в 12,6 грн., та податкові консультанти (10 грн. збитків на зароблену гривню), а до суспільнокорисних - санітарки (4,2 заощаджені гривні на одну вкладену державою).
