Ікони пам’яті вручили 13 батькам і дружинам загиблих Героїв-воїнів
«Промінчиком сонечка» називала онука за його усмішку бабуся.
Найбільшим його захопленням була військова справа. Віталій Ступак походить із військової династії. Найяскравішим прикладом для нього був його дідусь –військово-морський льотчик, капітан, командир ескадрильї Микола Іванович.
"Шаную воїнів – біжу за героїв України": у Житомирі влаштували забіг в пам'ять про загиблих військовослужбовців.
Герої не вмирають!
Євпак Юрій Володимирович загинув під час бою в районі села Степанівка Шахтарського району Донецької області.
12 серпня 2014 року відбувся останній танковий бій екіпажу старшого лейтенанта Артема Абрамовича.
Юрій Юрійович Амельчаков, корінний житомирянин, - людина слова, людина – стратег.
На просторах Житомирської області у простій сільській родині народився єдиний син, якому дали ім’я Юрій. В с. Андрушки пройшли його дитячі та юнацькі роки.
Професійний військовий - майор Шуліков Сергій Вікторович , командир роти, інструктор з парашутно-десантної підготовки 95-ої окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України став учасником бойових дій на сході України з перших днів від початку російської агресії.
Через порядність та скромність, вміння порозумітися зі всіма Олександр отримав прізвисько «Добрий».
З квітня 2014 року у складі 95-ої окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України Артем бере участь у військових діях на сході країни.
Максим належить до військової династії, вже шість поколінь родина Савченків обирала для себе цей шлях.
Командир відділення 2-ї аеромобільно-десантної роти першого аеромобільно-десантного батальйону 95-ої окремої аеромобільної бригади Артур Пушанко з перших днів став учасником антитерористичної операції. Спочатку був Крим, потім м. Слов’янськ, згодом особовий склад перекинули під Луганськ.
Він не вмів жити наполовину: всім серцем любив життя, людей, свою професію і свою Вітчизну. І серце Героя не витримало. 02 липня 2014 року при виконанні бойового завдання біля села Крива Лука Краснолиманського району Донецької області Скульський Олександр Олексійович помер від серцевого нападу.
Борушевський Олександр закінчив Чуднівську ЗОШ № 2 І-ІІІ ст., вступив до Житомирського ВПУ-17, а далі-строкова служба в армії. Олександр чітко вирішив пов’язати своє життя з армією і тому відразу підписав контракт у Чуднівській в\ч А1979 на посаду командира телефонного відділення секретного зв’язку.
