Склалося і сімейне життя. Для дружини Тетяни її Саша був більше, ніж чоловік, біля нього вона почувала себе справжньою жінкою, завжди захищеною, його дружня підтримка додавала упевненості у власних силах і можливостях. Подружжя намагалося всюди бути разом, домашні справи ділилися на двох, вранці з дому на роботу жодного разу вони не вийшли порізно.
Отримавши у серпні 2014 повістку про мобілізацію, Олег не зволікав, одразу зібрався до військкомату і у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади у якості снайпера-розвідника був відправлений на передову.
23 грудня 2015 року солдат Кудрявцев загинув поблизу селища Піски Ясинуватського району Донецької області, віддавши своє молоде життя за мирне небо над нами.
Захід організовано громадською спілкою «Дім Ветерана» за підтримки неурядової організації «Stabilization Support Services» (Канада) з метою вшанування матерів та пам’яті загиблих Героїв України.
З 2011 року продовжив службу в 95-й Житомирській окремій десантно-штурмовій бригаді.
«Погляд АТО: 1000 облич» - не просто фотопроект, це шана і вдячність нашим героям, - пояснює автор світлин Леонід Шрайбікус. - Метою ж виставки є підняття авторитету захисника України та виховання підростаючого покоління на історіях про героїчні постаті сучасності».
Докумети щодо присвоєння звання та погони родині загиблого героя вручив т.в.о. військового комісара В’ячеслав Острожинський сьогодні, 05 грудня, під час засідання виконавчого комітету.
Народився 1983 року в селі Лихачів (Носівський район, Чернігівська область).У 2000 році закінчив Лихачівську ЗОШ, потім Мринське СПТУ № 33, де здобув професію тракториста, в Ніжині — водія.
Цілеспрямований та наполегливий, Ігор з дитинства знав, чого хоче досягти в житті. З відзнакою закінчив Житомирську загальноосвітню школу №36 і Харківську юридичну академію. В юнацькому віці мріяв стати десантником і готував себе до цього: активно займався спортом і досяг неабияких результатів - став майстром спорту по дзюдо і кандидатом у майстри спорту по карате.
В останні півроку, як згадує мама Героя Лілія Василівна, Дмитро дуже подорослішав, переосмислив багато речей, головним його бажанням було створити сім'ю та мати дітей, але не судилося...
Перепелиця Максим Олегович народився у місті Житомирі і проживав тут до трьох років. За сімейними обставинами родина переїхала на батьківщину батька до с. Давидівка Володар-Волинського району (нині Хорошівський р-н) Житомирської області. Мама працювала на фермі, а тато - трактористом.
Народився Сергій у родині військовослужбовця та вчительки старших класів зі світової літератури. Батько привив любов хлопцеві до військової справи. Виховувався разом із старшим братом, який і до сьогодні виконує свій військовий обов’язок в зоні АТО.
Оцабера Олександр Аркадійович народився 23 липня 1989 року в селі Гурівці Козятинського району Вінницької області. Закінчив місцеву школу. Працював, одружився на коханій дівчині Ганні. У них народилося двоє дітей. А потім почалася війна...
02 листопада - День пам'яті учасника АТО Олександра Павлюка
Колеги по службі відгукувалися про Олега Єрмака з теплом та любов’ю: «Завжди мав повагу серед командирів, товаришів, підлеглих, чесний та справедливий у ставленні до колег».
Ікони пам’яті вручили 13 батькам і дружинам загиблих Героїв-воїнів
«Промінчиком сонечка» називала онука за його усмішку бабуся.
Найбільшим його захопленням була військова справа. Віталій Ступак походить із військової династії. Найяскравішим прикладом для нього був його дідусь –військово-морський льотчик, капітан, командир ескадрильї Микола Іванович.
