Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
(Оксана Максимишин-Корабель)
Олександр Валентинович народився 27 грудня 1986 року в місті Житомирі. Навчався в Житомирській загальноосвітній школі №19. Вчителі та однокласники поважали хлопця за його чесність, порядність та добре серце. Після закінчення дев’ятого класу вступив до Житомирського професійного політехнічного ліцею № 6, навчався на водія-механіка.
Сашко одружився, у родині народилися дві прекрасні донечки. Родина чекала народження сина. 19 січня 2015р, на Водохреща, у зниклого в зоні АТО Олександра Фурмана народився син Максим. Дружина Ольга згадує, що Олександр був чудовим чоловіком та батьком, не було такого, чого б він не вмів зробити, вирішення усіх життєвих проблем брав на себе, намагався завжди допомогти по дому.
Олександр Валентинович був мобілізований 12 квітня 2014 року, проходив службу солдатом 30-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0409, м. Новоград-Волинський.
Завданням 30-ї ОМБр було посилення блокпостів на дорогах Луганської області. А згодом зі штабу надійшов наказ відрядити колону до Рубіжного, аби облаштувати там ще два блокпости.
Бойовики, що перебували на обладнаних позиціях на березі річки Сіверський Донець, вчинили напад із застосуванням стрілецької зброї та гранатометів на колону механізованого взводу, яка рухалась через міст автошляхом в напрямку Новодружеська. Олександр був поранений у плече, «швидку» обстріляли, після того його ніхто не бачив. Була ймовірність, що Олександр потрапив у полон, але це не підтвердилося. У квітні 2016 року Черняхівським районним судом прийнято рішення про оголошення військовослужбовця таким, що загинув при виконанні військового завдання.