11 листопада - День пам’яті Героя Олександра Оцабери
11.11.2020
Оцабера Олександр Аркадійович народився 23 липня 1989 року в селі Гурівці Козятинського району Вінницької області. Закінчив місцеву школу. Працював, одружився на коханій дівчині Ганні. У них народилося двоє дітей. А потім почалася війна...
У липні 2014 року Олександр отримав повістку з військкомату. Нетривале навчання на полігоні - і на фронт, у саме пекло, в гарячі на той час точки війни. Перше бойове хрещення отримав у Попасній. Потім жорстокі бої в Нікішиному. Далі - Дебальцевський котел, де разом із побратимами до останнього тримав оборону.Олександр воював у складі 128-ї гірсько-піхотної бригади. Був розвідником, замкомандира відділення з позивним Десант. На його рахунку багато успішних операцій.
23 грудня 2014 Олександр Оцабера зазнав важкого поранення в праве плече. Один осколок лікарі видалили, а другий так і залишився назавжди в його тілі. Трохи підлікувавшись і пройшовши курс реабілітації, 27 січня 2015 року Олександр знову повернувся на передову. Але незабаром, в березні, його демобілізували і вже на "гражданці" за заслуги перед Батьківщиною нагородили медаллю "Захиснику Вітчизни».
Всидіти в тилу так і не зміг.11 грудня 2015 року Олександр підписав контракт із ЗСУ і повернувся до війська. Службу проходив у 199-му навчальному центрі ПДВ при 95-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Він був інструктором із вогнево-тaктичної підготовки.
Олександр Аркадійович Оцабера загинув під час розвідувальної операції, підірвавшись на фугасі, близько 7:00 ранку 11 листопада 2016 р. поблизу Торецька (Дзержинськ) у Донецькій області. Йому було 27 років.
Олександр Оцабера був природженим військовим, справжнім знавцем своєї справи. Відповідальний, хоробрий, справжній патріот. А ще дуже порядна, доброзичлива тa спокійна людина. Таким він запам'ятався своїм друзям та всім, хто його знав.
У невтішному горі мама та старенька бабуся. Вдовою залишилася молода дружина, та зосталися без татка двоє синів.
На даний час сім’я проживає у м. Житомир.
Герої не вмирають!
