Наче все, як завжди, наче все, як завжди,
Наче все, як завжди, милий брате,
Та в душі пустота, наче чорна діра,
Із боїв не вертають солдати
(Оксана Максимишин-Корабель)
Олександр Шахрай народився 17 лютого 1984 року у мальовничому с. Левків Житомирського району у робітничій родині. Хлопчик швидко навчився виконувати будь-яку чоловічу роботу, якої в селі завжди вдосталь, був слухняним і самостійним. Однокласники та вчителі Левківської загальноосвітньої школи пам’ятають Сашка спокійним, товариським, надзвичайно добрим, щирим та щедрим. Після школи хлопець навчався у Житомирському будівельному коледжі. Був призваний на строкову службу до армії, відслуживши у танкових військах, повернувся на навчання. Потім працював за спеціальністю, любив свою роботу, у питаннях будівництва і ремонту завжди вмів знайти вірне рішення, тому до його фахової думки завжди дослухалися колеги.
У 2012 році народилася молода сім’я. Для дружини Валентини Олександр назавжди залишиться романтиком, мрійником і в той же час мужнім і розсудливим. «Він знав, що я боюся висоти, і освідчився у коханні на даху багатоповерхівки. Це було так незвичайно: квіти, свічки, нічне небо і чудовий краєвид рідного міста... З ним я нічого не боялася.» Скільки планів на життя було в Олександра з дружиною: чудові діти, затишний дім, збудований власними руками, улюблена робота...
Повістка про мобілізацію прийшла в сім'ю Шахрай у березні 2014 року. Олександр не залишився осторонь, не ховався: «Треба, то треба. Хто, як не я?». Потрапив у 30-ту окрему механізовану бригаду, спочатку був призначений навідником у танковому екіпажі, а вже через три місяці став командиром. Під час перебування у зоні військових дій Олександр завжди був патріотично налаштований, не жалівся і не шкодував про свій вибір, не ховався за спинами побратимів, з гідністю виконував свій військовий обов'язок перед Батьківщиною.
29 січня 2015 року близько 13-ї години в танк, який знаходився на вулиці Нєкрасова у м. Вуглегорську Донецької області, потрапив ворожий снаряд, а від нього здетонував боєкомплект танка. Командир танка Шахрай Олександр Васильович загинув разом зі своїм екіпажем. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Не здійснилися мрії, не втілилися життєві плани... Пішов у вічність Герой, захистивши своїм життям наші мрії.
Герої не вмирають!
