Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю.
I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
(Оксана Максимишин-Корабель)
Молодший сержант Черниш Олег Сергійович народився 24 вересня 1984 року в м. Житомирі. Зі спогадів рідних, Олег ріс слухняною дитиною, змалечку відзначався спокійною вдачею та поміркованістю. Йому цікаво було поруч із батьками: що робить тато чи мама по господарству, те й Олежик повторює, особливо із задоволенням допомагав мамі готувати різні страви до столу.
Навчався у Житомирській загальноосвітній школі №12, після 8 класу вступив до Комерційного технікуму на відділення харчових технологій, щоб стати професіоналом у справі приготування страв, бо хотів займатися у житті тим, що йому подобалося. У технікумі виявилися організаторські здібності Олега: з ним легко і весело можна було влаштувати свято, зібрати колектив на вечірку. Усім запам’ятався випускний вечір, організований для випускників та гостей Олегом і трьома його друзями. Під час навчання Олег познайомився та подружився з дівчиною, яка вірно чекала його з армії і згодом стала дружиною. Наталя згадує, що Олег був надзвичайно уважним та турботливим у ставленні до неї та сина Кирила, якого дуже любив. І взагалі Олег гарно ставився до рідних: жодне родинне свято не залишав без уваги, вмів створити особливу піднесену атмосферу для гостей та родичів. Любив організовувати колективні виїзди на природу, коли приїздив з Києва, де працював поваром, із задоволенням пригощав усіх власноруч приготовленими стравами.
Отримавши у серпні 2014 повістку про мобілізацію, Олег не зволікав, одразу зібрався до військкомату і у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади у якості снайпера-розвідника був відправлений на передову.
20 січня 2015 року молодший сержант Олег Сергійович Черниш загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі Донецького аеропорту.
«Він був чудовою людиною... Нам ніхто не замінить Олега»,- так говорять рідні, так говорить Україна.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Герої не вмирають!
