Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради
Історія України навіть сьогодні має білі плями, які ще довго дослідники будуть вивчати та описувати. За роки незалежності України історики зробили потужні дослідження окремих періодів історії, які справили визначальний вплив на державотворення України. Зокрема періоди визвольної війни 1648-1657 років, періоду національно-визвольної революції 1917-1921 років та періоду Другої світової війни.
Трактування подій саме цих періодів лягли в основу тез антиукраїнської пропаганди агресором в російсько-української війни. У більшості випадків таке трактування було неправдивим. Це підтверджують, як власне історики так і дослідники інформаційного поля.
30 червня виповнюється 110-ть років від дня народження Романа Шухевича, українського політичного і державного діяча, командира УПА. Яскравий приклад упередженого та відверто фейкового трактування ролі діячів УПА, зокрема Шухевича, можна спостерігати навіть на сторінках російськомовної Вікіпедії.
Сторінка про Романа Шухевича містить численні трактування та умовиводи автора без підтверджуючих документів та свідчень очевидців. Акцентується увага читачів на участі керівника УПА та інших повстанців у діяльності військових формувань українців у складі військ Третього Рейху. Водночас не подається інформація про умови та обставини формування, служби та розформування цих підрозділів.
Аби детально розібратись та побачити маніпуляції варто ознайомитись із сторінками про Романа Шухевича в україномовній та російськомовній Вікіпедії, а потім опрацювати останні дослідження про командира УПА, зокрема працю Станіслава Кульчицького «Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси».
На сьогодні важливо доносити правдиву інформацію про ті події та особистості. До 110-ї річниця від дня народження Великого провідника УПА Романа Шухевича, ми вирішили розповісти про патріота на сторінках сайту Житомирської міської ради в інтерв’ю кандидата історичних наук, викладача Житомирського національного агроекологічного університету та депутата міської ради Геннадія Махоріна.
Якщо запитати пересічного українця, що він знає про Романа Шухевича, то відповідь буде, в кращому випадку, що це був боєць УПА. Окрім істориків, активістів та деяких політиків, про командира УПА розповісти трохи більше аніж розповідають у пропагандистських відео РФ можуть одиниці українців. Яким насправді був очільник повстанської армії?
Важливо розповідати про самого Шухевича, про його рід, чому він так сформувався, а з огляду на це формувати його роль у державотворенні. Повинна буди першооснова, ота духовна сполука, яка і створила Романа Шухевича, як командира УПА.
Роман Шухевич ріс у патріотичному середовищі, його рід – священицький, кілька поколінь його предків були священиками у Західній Україні Греко-католицької церкви, а на той час лише священики УГКЦ мали вищу освіту. Вони були елітою регіону, виразниками інтересів українців на теренах земель, які на той час належали Польщі.
Батько Романа, Осип Шухевич у часи ЗУНР був повітовим комісаром, тобто очолював владу повіту у Кам’янці-Струмилові. А дядько Остап Шухевич воював у складі української галицької армії. І ось цей приклад мав визначальне значення у формування світогляду майбутнього командира УПА.
Шухевич мав гарну освіту та був добре фізично підготовлений (Роман Шухевич займався легкою атлетикою, та встановив декілька рекордів Львова з бігу та плавання – авт.). Навчався у львівській політехніці, крім того він вчився у музичному інституту імені Лисенка по класу фортепіано. Таким чином, це була всебічно розвинена та високоосвічена та культурна людина.
Таке середовище мало визначальний вплив на політичну і військову діяльність?
Так. У 1920 році утворилась Українська військова організація, яка у 1929 році стала в основі Організації Українських Націоналістів, де Шухевич одразу зайняв позиції лідера. Він очолював бойову реферантуру і ввійшов до радикального крила організації, яке очолив Степан Бандера. Роман Шухевич багато зробив для становлення цієї організації, вироблення її стратегії.
Сьогодні багато неправдивої інформації лунає про Романа Шухевича. Найбільше про період діяльності українських військових з’єднань у складі німецьких військ. Як відбувались ці події, і які причини спонукали, зокрема Шухевича, до цієї співпраці?
Потрібно говорити правду. А правда полягає в тому, що українські діячі, зокрема Роман Шухевич, прагнули створити таку потугу, аби за підтримки німців, відновити українську державу. І порівняйте мету співпраці Сталіна і Гітлера – це поділити загарбницьким чином світ.
У 1941 році, коли розпочалася німецько-радянська війна, з погодженням з німцями було створено 2 структури «Нахтігаль» і «Роланд», які мали стати основою майбутньої української армії. Їх ключова роль – воювати на території України проти більшовицького війська. Головна місія цих з’єднань – це охорона. І Роман Шухевич, який очолив «Нахтігаль», а «Роланд» очолив Євген Побігущий, був категорично проти залучення, до якихось каральних акцій, до акцій реквізиції, адже вважав, що підрозділи створені щоб воювати, а не грабувати.
Було розуміння у лідера націоналістів, що німці використають українські надії у своїх цілях, тому говорив, що не варто покладати великі сподівання на допомогу. Але прагнув використати цю нагоду для створення військових об’єднань українців.
Чи є ця інформація переважаючою в інформаційному полі країни сьогодні?
Говорять правду історики і ті хто хоче зрозуміти складнощі, тої політичної ситуації. А кривлять душею ті хто взагалі критично ставиться до Романа Шухевича, та й взагалі до національно-визвольного руху, це комуністи.
І ці люди огульно критикують називаючи націоналістів союзниками Гітлера, але не пояснюючи власне мотиви співпраці на перших порах (далі ці з’єднання були розформовані в результаті прагнень відновити українську державність – авт.).
Потім була УПА, але ніхто із цих критиканів, вже не говорить, що УПА воювала, як з більшовиками так із нацистами.
Ми говорили про вклад Шухевича у визвольну боротьбу, і є цікава інформація, що методику партизанської боротьби УПА, яку вивчають військові США.
Цей досвід бойовий здобувався, зокрема у подіях 1918 року. Той листопадовий зрив, коли українці, не очікувано для поляків, захопили владу у Львові. І коли збройним чином захищали право на творення Західноукраїнської Народної Республіки. І в подальшому той гарт військовий, вишкіл старшинський, який був запроваджений Українською військовою організацією. Таким чином впродовж 20-х років відбувалась подальша модернізація, удосконалення та вишкіл військових сил наших українських частин.
Переважна кількість бійців УПА пройшли школу Пласту, спортивних пожежних товариств, таких як «Січ», «Сокіл» і це давало їм гарт патріотичний. Роман Шухевич організовував військовий вишкіл, зокрема підготовкою зі стрільби. І ця військова дисципліна та самоорганізація забезпечувала успіх Української Повстанської Армії, через лави якої пройшло понад 300 тисяч людей з 1943 по 1956 рік, коли відбувся останній бій упівців проти військ НКВС.
Пласт у роки визвольних змагань відігравав важливу роль у патріотичному вихованні та підготовці воїнів. На сьогодні Пласт відроджується, зокрема у Житомирі. Яку роль має виконувати зараз ця організація?
За своєю глибинною суттю, місія Пласту залишається тією, яка була і за Романа Шухевича. Це гартування молоді на українських традиціях, виховання людини на українських традиціях всебічно розвиненої, витривалої, кмітливої. Тобто людина, яка підготовлена до життя у світі.
І наша школа, освіта повинна давати не тільки знання, а й виховувати людину, яка готова була боротись у житті. А нас, нажаль, у школі вчать бути слухняним та терплячим. В середовищі Пласту вчать інших якостей. І якраз Пласт, нині, доповнює школу, можливо навіть виправляє школу у плані виховання.
Тому пластунські організації мають діяти і тут має бути підтримка держави, адже і тоді і сьогодні триває війна, а Пласт виховує свідомих, патріотичних українців.
Величезний пласт інформації про події та діячів початку ХХ століття сьогодні вже оприлюднено та висвітлено. Чи допомагає це змінити ставлення до таких людей, як Роман Шухевич, Степан Бандера, Євген Коновалець та інших герої?
Думка суспільства змінюється. Це процес і все відбувається поступово. На рівні шкільного та студентського віку відновлюють історичну правду, дають інформацію про наших герої визвольної боротьби. І звичайно, що середнє та старше покоління із газет, книг дізнається правду про нашу визвольну боротьбу.
У радянський час цілеспрямовано формувались ідеологічні знання стосовно тих чи інших героїв України. То робилося системно та цілеспрямовано. Зараз нам потрібно діяти теж системно та цілеспрямовано,в плані відновлення справедливого ставлення до наших героїв.
Ось зараз Олег Ольжич вже цілком повернувся у нашу історичну свідомість. Лише невеличка частинка українського суспільства зберегла критичне ставлення до цієї особистості. Але скільки праці поклали дослідники аби відновити справедливість? Так потрібно із Шухевичем.
В контексті відновлення історичної справедливості та вшанування. У Житомирі, в рамках декомунізації, одну із вулиць перейменовано на честь Романа Шухевича. Чи достатньо таких кроків для вшанування пам’яті та внеску командира УПА у Житомирі?
Він Герой України в свідомості, він народом визнаний.
Вулиця у Житомирі це один із моментів увічнення пам’яті Романа Шухевича. А треба працювати системно. Зокрема формувати власне інформаційне поле – друкувати статті, знімати телепередачі присвячені Шухевичу та його однодумцям.
Те що одну вулицю назвали іменем Романа Шухевича, це данина його внеску у боротьбу за Україну. І ми маємо пишатись тим, що у Житомирі є вулиця із ім’ям командира УПА. Ми повинні формувати спільну історичну пам’ять, яка ґрунтується на героях України, і вона має консолідувати суспільство. Це і єдина мова, Конституція та єдина церква в Україні.
Дякую!
Сьогодні вперше у Києві відбулись урочистості на державному рівні з вшанування пам’яті Романа Шухевича. В інших областях відбуваються акції вшанування, що організовують громадські організації. Аби уникнути дезінформації та перекручування фактів краще самому ознайомитись із історією життя Романа Шухевича. Найккращий порадник у пошуках правди – це книга.
Спілкувався Дмитро Клименко
