Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради
Народився в Житомирі, 28 березня 1898 року – український державний та військовий діяч, один з фундаторів Організації Українських Націоналістів, підполковник Армії Української Народної Республіки.
Теоретик українського націоналізму, редактор офіційних видань ОУН, автор численних статей та праць з державотворення, автор проекту Конституції Української Держави.
Під час еміграції активно займався видавничо-публіцистичною діяльністю: випускав друкований орган ПУН «Розбудова нації», став одним із засновників часопису «Українське слово» в Парижі, співпрацював з такими виданнями як «Державна нація», «Сурма» та іншими періодичними виданнями та альманахами.
Інженер-економіст, один з розробників проекту господарки майбутньої Української Держави, зокрема, в галузі рільництва та торгівлі продукцією рільництва.
Автор праць «Націократія», «Земельне питання», «Україна в цифрах», «Національна політика більшовиків в Україні», «Сталінізм», «Україна й національна політика Совєтів» та інше.
Учасник відновлення Української Держави 1941 року.
Загинув внаслідок теракту в Житомирі, 30 серпня 1941 року, куди прибув у складі Похідних груп ОУН.
Похований на подвір’ї Свято-Преображенського собору Житомира.
Звання почесного громадянина міста присвоєно в 2016 році (посмертно).
Народився 1.03.1944 року в м.Житомирі. Розпочав трудову діяльність на заводі “Автозапчастина”. Після армії працював у системі житлово-комунального господарства міста, керуючим ремонтно-будівельним трестом. У 1986 році обраний головою виконавчого комітету міської ради. Працював начальником обласного управління “Облпаливо”. Нині – генеральний директор ВАТ “Житомирголовпостач”.
Заслужений працівник промисловості України. Нагороджений орденом “Знак Пошани”, Почесною грамотою Президії Верховної Ради України.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 2003 році.
Професор Житомирського державного університету ім. І.Франка, Заслужений працівник культури України, автор навчальних посібників, численних наукових статей, збірок поезії, прози та пісень. Поєднує науково-педагогічну діяльність з концертними виступами. Як автор і виконавець є лауреатом багатьох Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів та фестивалів. Член Національної спілки письменників України, лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка, лауреат Національної програми «Мистецький олімп України». Ім’я Шинкарука Володимира Федоровича відоме далеко за межами міста Житомира.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 2011 році.
Помер 6 грудня 2014 року.
Народився 24.02.1921 року. З першого дня війни воював на фронті. Після війни закінчив Харківський театральний інститут і приїхав на роботу в м.Житомир. За 56 років творчого шляху створив понад 400 ролей у п’єсах української та світової драматургії.
Народний артист України. Нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни, Трудового Червоного Прапора, “Знак Пошани”.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 1988 році.
Помер у грудні 2010 року.
Ян Донатович Пурвінський народився 19 листопада 1934 року в Латвії в сільській польській родині. Закінчив вищу духовну семінарію в Ризі. Висвячений 13 квітня 1961 року. Душпастирську діяльність розпочав на посаді вікарія в Даугавпілсі. Пізніш працює настоятелем в Даугавпілсі, Краславлі, Індрі. Віце-декан. На прохання католицької громади м. Житомира і за узгодженням з кардиналом Юліаном Вайводсом 2 серпня 1977 року призначений вікарієм житомирського кафедрального собору св. Софії. У 1981 році призначений єпископським вікарієм України і Молдови. В 1983 році отримав почесне звання капелана папи римського. 16 січня 1991 року Папою Йоаном Павлом II призначений Єпископом відродженної Житомирської дієцезії. Консекрація відбулася 4 березня 1991 року в Житомирі в соборі св. Софії. З 1998 року – єпископом-ординарієм Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви.
15 червня 2011 року Папа Бенедикт XVI прийняв відставку єпископа Яна Пурвінського, з посади ординарія Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви в Україні, у зв'язку з досягненням ним пенсійного віку.
За ініціативи Яна Пурвінського в Житомирі розгорнуто широку благодійну діяльність – відкрито їдальню католицької благодійної організації «Карітас-Спес», збудовано дитячий відпочинковий комплекс «Надія» у мальовничому приміському с. Зарічани, де щорічно мають змогу відпочити і оздоровитися діти з малозабезпечених родин та родин учасників АТО. Одним із пріоритетів у його діяльності є духовне сприяння сім’ям. Владика вважає, що міцна родина є запорукою міцної держави.
Ян Пурвінський є співзасновником однієї з найбільш вагомих польських громадських організацій України – Житомирської обласної Спілки поляків України та член головного правління Спілки поляків України 1990-1992 років. Саме він виступив організатором по впорядкуванню Польського кладовища в Житомирі. Це кладовище – унікальний пантеон, де спочивають видатні діячі польської культури, які зробили вагомий внесок у культурну спадщину нашого краю. У 1990 році був нагороджений Золотою медаллю Opiekuna Miejsc Pamięci Narodowej (Warszawa 1989.12.28).
У 2017 році за багаторічне самовіддане служіння громаді Житомира єпископа-емерита Яна Пурвінського було нагороджено відзнакою «За заслуги перед містом І ступеня».
Помер у квітні 2021 року.
Павлусенко Віктор Петрович - заслужений лікар України, депутат міської ради двох скликань1999 року та 2004 року. Нагороджений Відзнакою «За заслуги» ІІІ ступеня у 2004 році та ІІ ступеня у 2009 році, Орденом «Данила Галицького» у 2009 році, лауреат премії О.Ф.Гербачевського 2013 року. Завдяки людським якостям, професійному досвіду та знанням Віктор Петрович користувався заслуженим авторитетом і повагою серед колег та працівників лікарні, населення міста, області та за її межами. Громадськість міста знала і цінувала його як невтомного керівника, сумлінну, творчу людину, яка віддавала увесь свій життєвий досвід та знання для вирішення найскладніших проблем охорони здоров'я України.
6 грудня, на позачерговій сесії міської ради депутати проголосували за присвоєння Віктору Павлусенку звання «Почесний громадянин міста Житомира» (посмертно).
Генеральний директор науково-виробничої асоціації «Житомирський моноліт». 28 років на різних керівних посадах займався питаннями планування, проектування та будівництва міста Житомира. Під його керівництвом в місті побудовані музично-драматичний театр, естрада в міському парку, гідропарк, обласна бібліотека, 2 дитячі спортивні школи, готель «Житомир», готель «Спортивний», учбовий корпус з гуртожитками технологічного університету, медичне та фармацевтичне училища та багато інших об’єктів.
Був депутатом міської ради десяти скликань, членом міськвиконкому протягом 12 років.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне в 2011 році.
Народився 25 листопада 1953 року в селі Ганнопіль, Черняхівського району, Житомирської області.
Свою діяльність розпочав у сфері соціального захисту населення майстром виробничого навчання ПТУ – інтернату для інвалідів.
З 2001 року і по теперішній час очолює Житомирській міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Житомирської міської ради.
Нагороджений Анатолій Олександрович почесним званням «Заслужений працівник соціальної сфери України» Указ Президента України за № 876/2003 від 22 серпня 2003 року, Грамотою Верховної Ради України від 22 січня 2007 року, Почесною грамотою Міністерства праці та соціальної політики України 2008 року, Подякою Кабінету Міністрів України жовтень 2013 року, Відзнакою Президента України ювілейною медаллю «25 років незалежності України» 2016 р.
Звання “Почесний громадянин міста Житомира” присвоєне 17.06.2021 року.
Народився 28 січня 1952 року у родині корінних житомирян. У 1974 році отримав вищу освіту. Спочатку працював лектором і референтом товариства «Знання», згодом — журналістом районної та обласної газет. У пострадянський час — відповідальний секретар обласної газети «Житомирський вісник».
Нагороджений почесною відзнакою «За заслуги перед містом» ІІІ, II та I ступеня, почесним знаком УМВС України «За заслуги перед міліцією»; Почесними грамотами і грамотами Житомирської облдержадміністрації і обласної ради; Державного комітету України з радіомовлення і телебачення; правління Національної Спілки архітекторів України, Головною радою Українського Товариства охорони пам’яток історії і культури; міською радою; Патріархом Київським всія України-Русі Філаретом, Київським інститутом бізнесу і технологій тощо.
Заслужений журналіст України (1993), член Національної спілки журналістів України (1983), член Національної Спілки архітекторів України (1995), голова Житомирської організації Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури (з 2011 р.).
Помер Мокрицький Георгій Павлович 26 грудня 2021 р.
Звання «Почесний громадянин міста Житомира» (посмертно) присвоєне 15.12.2022 року.
Народився 4 червня 1988 р. у м. Житомирі. Житомирянин, командир роти 8-го окремого полку спеціального призначення, учасник російсько-української війни.
Закінчив середню школу №2 в м. Ізяславі Хмельницької області.
Навчався в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів) на факультеті аеромобільних військ за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів», яку закінчив у 2009 році.
31 липня 2018 року присвоєно військове звання «підполковник».
29 серпня 2021 року, після тривалої боротьби за життя, помер.
30 серпня 2021 Олександру Петровичу Петраківському указом міністра оборони №407 присвоєно чергове військове звання, «полковник» (посмертно).
Звання «Почесний громадянин міста Житомира» (посмертно) присвоєне 23.09.2021 року.
Поплавська Маріанна Францівна народилась 9 березня 1970 року в с. Лебедівка Новоград-Волинського району Житомирської області в творчо-інтелегентній сім’ї.
В 1993 році закінчила Житомирський державний педагогічний інститут імені І. Франка за спеціальністю: українська мова та література. Під час навчання брала активну участь в художній самодіяльності інституту, була учасницею народного хору «Ятерів», команд КВК навчального закладу.
Працювала в Житомирській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 33 з 1994 по 2017 роки.
У складі команди КВН " Дівчата з Житомира " двічі ставала володарем нагороди "Ківін у темному" Міжнародного музичного фестивалю команд КВН "Голосящий КиВиН" в Юрмалі (в 1997 році та в 2011 році), фіналістка ігор КВН на Кубок Президента України (2012 рік).
Телевізійні проекти Маріанни Францівни Поплавської:
20 жовтня 2018 року трагічно загинула у автокатастрофі.
8 листопада присвоєно звання «Почесний громадянин міста Житомира» (посмертно).
