Випала, солдате, тяжка тобі доля,
В бою здобувати для Вкраїни волю.
У лиху годину захисти державу.
Слава Україні і Героям Слава!
(Михайло Слабоус)
Пушанко Артур Олександрович народився 30.12.1993 року в м.Житомирі. Дитинство у Артура було як у всіх: дитячий садочок, навчання у школі. Педагоги Житомирської загальноосвітньої школи № 28 згадують, що хлопчик відрізнявся серед дітей вихованістю, охайністю та спокійною і приємною манерою спілкування, був дружелюбним, завжди напоготові прийти на допомогу, тому мав багато друзів і користувався серед них неабияким авторитетом. Артуру подобалися військові, їх виправка, форма, і він, щоб бути схожим на них, записався до школи юних десантників. Також серед захоплень у Артура чільне місце займав спорт: у тренажерному залі він проводив немало часу. Закінчивши школу, юнак вступив до Житомирського інституту медсестринства, закінчив його, потім два роки навчався в Агроекологічному університеті. Та еталоном справжнього чоловіка для хлопця ще з дитинства залишався військовий, і Артур пішов на строкову службу до армії, потрапив до 95-ї Житомирської окремої аеромобільної бригади, а потім у ній залишився служити солдатом-контрактником. Командир відділення 2-ої аеромобільно-десантної роти першого аеромобільно-десантного батальйону 95-ої окремої бригади Артур Пушанко з перших днів став учасником антитерористичної операції. Спочатку був Крим, потім Слов’янськ, згодом особовий склад перекинули під Луганськ. Побратими згадують про юнака, який був серед них наймолодшим, з неабияким теплом: «Він мав надзвичайну витримку, у найскладніші миті знаходив потрібні слова підтримки, вмів заспокоїти старших за себе товаришів, його позитивна налаштованість та гумор не раз допомагали всім у ситуаціях найбільшого напруження». Ніхто з бійців не бачив його сліз, відчаю або страху. А ще Артур ніколи не сидів без діла: у години затишшя обов’язково знаходив собі справи: лагодив бронежилет, і не лише свій, часто екперементував над удосконаленням захисного обладнання.
19 липня 2014 року під містом Лисичанськом Луганської області під час виконання бойового завдання зі знищення блок-поста терористів, група бійців, потрапила у засідку, командир відділення сержант Артур Пушанко загинув від чисельник кульових поранень, прикриваючи від обстрілу свого підлеглого.
За виявлений героїзм Артура нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Герої не вмирають!