Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради
ВПО-жінки з Житомирської, Вінницької та Київської областей через виставу розповіли про свої труднощі. У театралізованому дійстві "Бумеранг" акторки порушили проблеми адаптації вимушених переселенців. Глядачі - житомиряни та ВПО 2014 та 2022 рр.
Історія така: харків'янка у 2014 році відмовилася здати жінці в оренду квартиру, коли дізналася, що вона з дітьми з Луганська. У 2022 році ця жінка сама стала ВПО і відчула вже на собі, як упереджено ставляться власники квартир до переселенців.
Такий сценарій написали самі акторки-аматорки, вони обирали сюжет та працювали над своїми героїнями. Але основна перевага форум-вистави - це взаємодія з аудиторією. Глядачі разом з акторками спільно шукають шляхи розв'язання проблеми, озвучують рекомендації та навіть виходять до героїнь та показують, як діяти у тій чи іншій ситуації.
Жінка, яку війна виселила з дому і яка попри складнощі прагне дати освіту своїм чадам, стикається з недовірою, байдужістю, нерозумінням її проблеми з боку місцевих мешканців.
Війна для українців не є чимось далеким і незнайомим.Чому ж для людей шпалери 19-річної давності є важливішими за життя жінки з дітьми, що втекли від війни в іншу громаду - теж УКРАЇНСЬКУ?
Глядачі не шукають правильного рішення, позаяк його не існує. Вони пропонують свої стратегії, які могли б вплинути на ситуацію. Хтось - розібрати умовні барикади між ВПО та місцевими через спілкування, комунікацію та діалог; хтось - зібрати охочих в один автобус, завезти та показати як ТАМ, аби людина відчула..
Психологиня Леся Ковпака, яка працює з переселенцями та допомагає їм пережити випробування, каже: проблема глибше, бо упродовж багатьох років українців роз'єднували ментально. "ВПО, що приїздять в громаду і реєструються в ній, мають право користуватися всіма її послугами - медичними, освітніми і т. д. Але існують стереотипи в суспільстві. Стереотипізація суспільства настільки сильна, що люди не ладні зрозуміти, що вчора ВПО мали бізнес, квартири, роботу, і це все у них забрала війна. Завдання ж приймаючої сторони допомогти адаптуватися ТУТ", - говорить психологиня.
Переселенки кажуть: стикаються з безліччю суспільних упереджень. Найперше - це нетерпимість саме до мешканців Сходу України. "Я зДонецька. Коли люди про це дізнаються, запитують: а чого ти так гарно розмовляєш українською?" - розповідає одна з учасниць форуму. В українському суспільстві існують негативні ярлики: "накликали війну", "люди не хочуть працювати" та ін.
Марина, одна з акторок вистави, ділиться своїм досвідом переселення, який був позитивним. Житомир став для неї не прихистком, а домом. "Мені пощастило. Тут мене зустріли добре. Я знайшла квартиру в тому районі, де хотіла. Коли ж привела свого сина у спортивну школу і запитала, чи можна ходити ВПО, - мені не тільки ствердно відповіли, а й дістали зі шафи форму для дитини й сказали: приходьте вже сьогодні", - згадує Марина зі сльозами. Каже, для неї ця подарована спортивна футболка вагоміша за деякі суспільні блага.
Переселенка Катерина, одна із глядачок вистави, напише пізніше на своїй сторінці у Facebook:
"Я не хочу ділити світ та націю на "місцевих" та "ВПО». Я хочу бути просто українкою". А ще - поділиться історією, як до неї по завершенню вистави підійшла місцева житомирянка, яка була глядачкою і сиділа поруч, познайомила з дочкою і попросила вибачення за образливі слова з 2014 року.
"Не вона їх казала, але вибачення попросила саме вона… Мабуть, їй це також було треба… ", - написала Катя.
Форум-театр відбувся в межах програми "Єднання заради дії", що впроваджується IREX спільно з БФ "Стабілізейшн Суппорт Сервісез" та за підтримки державного департаменту США
Фото: БФ "Стабілізейшн Суппорт Сервісез"
