Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради
У неділю, 1 жовтня, завершився триденний Книжковий форум «Відсіч. ДієСлово - 2023».
Олег Гавріш – український письменник-казкар. Нещодавно вийшла друга збірка його книги «Казки баби Гавришихи», яку молодь називає українським фолк-фентезі. Письменник розповідає: «Тут і відьми, і мерці, і чаклуни, і потойбічні істоти... Книжка для людей будь-якого віку – від 6 до 106 років. Я надихався спогадами з дитинства, коли писав її. Баба Гавришиха – прообраз моєї бабусі, яка жила у селі Некремінне, на півночі Донецької області. Вона втілює в собі берегиню та надійну захисницю. На початку 2020-го року ми підписали угоду з кіностудією на зйомки фільму по моїй книжці та їздили в експедицію в це село. Переконався: тут пам’ятають Гаврішів. Вважаю, що дітям буде цікаво читати книгу: це наша історія, наші традиції. Містика й загадковість – діти це люблять. В кожній книжці по 8 казок. Вони починаються з того, що до баби Гавришихи приїжджають онуки, яким вона розповідає казки».
Автор розкриває таємницю однієї з казок – «Зоряник»: «Зоряник – це містична істота української міфології. Він падав з неба у вигляді зірки та прикидався різними створіннями. В моїй книжці він повертається до жінки, яка втратила свого чоловіка, у вигляді її коханого. Але закінчилося все дуже добре», – підбадьорює автор.
Також до Житомира завітав Володимир Шовкошитний – український письменник, поет, літературний критик, кіносценарист та директор видавництва «Український пріоритет». Хвалиться: привіз тільки найкращі книжки.
«Взагалі місія видавництва «Український пріоритет» – простежити історію України від першого літописного спогаду про неї до сучасності, до сьогоднішньої війни. Перший згадка про нашу країну належить Геродоту, в томі із всесвітньої історії «Скіфи». Це 512 рік до н.е., коли на нашу територію на чолі з царем царів Дарієм вторглися скіфи. Як результат, їх залишилась невеличка частина з 750 000 чоловік, якій залишалося тальки тікати. Тут простежується аналогія», – розповідає Володимир Шовкошитний.
Костянтин Климчук, директор видавництва «Час Змін Інформ», займається видавництвом з 2015-го року. Після житомирського форуму планує поїхати на франкфуртський книжковий фестиваль разом зі своєю командою: «Наше видавництво створене волонтерами, які вирішили, що поширювати книжки і створювати власні, – справа благородна. Помітили, що в українців відбувся сплеск творчості. Можливо, через стресову ситуацію, пов’язану з війною, люди почали активно «виписуватись».
Про представлені книжки говорить: «Зараз навпроти мене – Олег Гавріш, один з наших авторів. Він пише цікаві страшні казки. Я б сказав, страшно цікаві. Їх читають навіть в бомбосховищах міста Дніпра під час бомбардування, незважаючи на те, що вони містичні. Також ми представили воєнний роман Ганни Ручай «На східному фронті є зміни». Радимо свіжу книжку «Зона бачення» кримських авторів, які досі перебувають в окупації. Є книги Валентини Михайленко. Вона пише книги для підлітків. Наприклад, про літні пригоди «Скарб під знаком риби» чи «Сем і Маруська ідуть на війну» про сучасність, дружбу та пошук шпигунів».
Організаторка заходу Ніна Рябенко ще в минулому році розпочала проєкт «Літературний марафон. Відсіч». Цьогоріч вирішила розширяти його масштаби: окрім конкурсу та перформансу, влаштувати ще й книжний форум.
«Рідні порадили мені робити те, що мені подобається, а я люблю читати. Вдячна своїй сім’ї за підтримку. В майбутньому мрію про власний книжковий магазин чи літературно-театральну студію. Хочу, щоб в Житомирі більше читали, щоб в кожному спальному районі був книжковий магазин і щоб наш форум був щорічний. Будемо разом пізнавати українські твори та твори світової літератури. А поки – планую придбати «Казки баби Гавришихи».
Житомиряни діляться своїми враженнями: «Обрав книгу Івана Білика «Скіфи». Хотілось би краще ознайомитись з цим твором, адже зараз випливає багато цікавих історичних фактів. А такий дослідник та науковець як Володимир Шовкошитний пропонує ту літературу, яка зараз, як ми говоримо, на часі. Книга живе разом з людиною. Біля кожної книгарні є молоді люди, які вчаться, цікавляться. Коли дивишся на те, як сонце і тепло випромінюється в їхніх руках та очах, відчуваєш велику радість. Добре, що такі форуми сьогодні проходять. Їх треба популяризувати і проводити частіше, бо книга буде жити стільки, скільки буде жити людство».
