Офіційний веб-сайт Житомирської міської ради

Допомагав військовим та переселенцям: водій ТТУ згадав перші дні повномасштабної

27.10.2023
Допомагав військовим та переселенцям: водій ТТУ згадав перші дні повномасштабної

Вони підставили своє плече, коли розпочалася повномасштабна війна. З перших годин вторгнення агресора водії та працівники ТТУ й КП "УАШ" працювали задля Перемоги — виїжджали по біженців, перевозили військовослужбовців....

" Завдяки таким людям, як ви,  наше місто вистояло. Дякуємо за  працю в інтересах громади в складний час, за патріотизм та підтримку", — звертається  в. о. начальника міського управління транспорту і зв’язку міської ради Микола Єрмаков до водіїв та працівників комунальних підприємств напередодні їхнього професійного свята.

Анатолій  Безпалько працює водієм у житомирському ТТУ 5,5 років.  Ми застали його  "на лінії":  сьогодні він на маршруті №23.   

Каже, вже в перші години війни розумів, що не сидітиме склавши руки. Так і сталося. "Нас, водіїв,  підняли  по  тривозі, — згадує  перші моменти  повномасштабної війни. —  О 5:00 ранку ми всі були в автопарку.  Потім поїхали  допомагати військовим. Підвозили  їх до постів, до місць вибухів. Якщо десь було влучання — я знав, що треба їхати допомагати..."

З перших днів війни  Анатолій хотів піти добровольцем, але йому відмовили у військкоматі. Мовляв,  потрібні артилеристи, а не водії.  "Мого напарника забрали. Він і зараз на передовій.  У перші два тижні з ТТУ чимало чоловіків мобілізували. Я  вирішив: якщо  так — буду корисним в інший спосіб і допомагатиму військовим".

Про свої внутрішні переживання каже так: "На душі неприємно. В мою країну лізе ворог, як саранча. Летять ракети... Розпач біженців... — це  страшно".

Біженців він забирав з-під Бородянки. Згадує, як шість автобусів були вщент  заповнені  дітьми, жінками, людьми похилого віку...

"Ми привозимо  їх до школи, тут зустрічають,  годують, а зранку — до залізничного вокзалу для подальшої евакуації. Пам'ятаю жінку, у неї руки трусяться. Вона починає курити і каже мені: це вперше, раніше не курила. Я їй кажу: куріть, бо не знаю, як вас заспокоїти.  В очах — сльози та розпач. Документів і оселі  немає. Батон, шматок ковбаси і вода — це все, що лишилося у людини. Як таких заспокоїти?"