Світлою, доброю та гарною людиною запам’ятався Сергій рідним, близьким, друзям і всім, хто його знав.
Народився Володимир 3 жовтня 1969 року в сім’ї інженерів, його дитинство пройшло у с. Кашперівка що на Київщині. Після закінчення восьмого класу твердо вирішив стати військовим і вступив до Ленінградського суворовського училища. Пізніше навчався ще в Полтавському командному училищі зв’язку, звідки за розподілом потрапив в Амурську область.
Однокласники та вчителі Левківської загальноосвітньої школи пам’ятають Сашка спокійним, товариським, надзвичайно добрим, щирим та щедрим. Після школи хлопець навчався у Житомирському будівельному коледжі. Був призваний на строкову службу до армії, відслуживши у танкових військах, повернувся на навчання. Потім працював за спеціальністю, любив свою роботу, у питаннях будівництва і ремонту завжди вмів знайти вірне рішення, тому до його фахової думки завжди дослухалися колеги.
«Михайло Рачок з тих людей, які, коли постало питання про вивезення поранених, не думають про те, що можуть загинути, а намагаються якнайшвидше виконати завдання і визволити поранених побратимів», - говорили про нього бойові друзі.
А в мирному житті Віталій був сім'янином, батьком двох дітей - сина Миколи та доньки Вікторії, добрим сином своєї матері, любив рибалити, полювати, відпочивати на дачі.
Ситуація в країні наприкінці 2013 року не залишила чоловіка байдужим. Як член Союзу десантників Житомирської області Анатолій Гримович записався до лав «Самооборони міста Житомира» та став активним учасником подій на Майдані, бо вірив, що в країні настануть добрі часи й Україна стане квітучою європейською державою.
Склалося і сімейне життя. Для дружини Тетяни її Саша був більше, ніж чоловік, біля нього вона почувала себе справжньою жінкою, завжди захищеною, його дружня підтримка додавала упевненості у власних силах і можливостях. Подружжя намагалося всюди бути разом, домашні справи ділилися на двох, вранці з дому на роботу жодного разу вони не вийшли порізно.
Отримавши у серпні 2014 повістку про мобілізацію, Олег не зволікав, одразу зібрався до військкомату і у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади у якості снайпера-розвідника був відправлений на передову.
23 грудня 2015 року солдат Кудрявцев загинув поблизу селища Піски Ясинуватського району Донецької області, віддавши своє молоде життя за мирне небо над нами.
Захід організовано громадською спілкою «Дім Ветерана» за підтримки неурядової організації «Stabilization Support Services» (Канада) з метою вшанування матерів та пам’яті загиблих Героїв України.
З 2011 року продовжив службу в 95-й Житомирській окремій десантно-штурмовій бригаді.
«Погляд АТО: 1000 облич» - не просто фотопроект, це шана і вдячність нашим героям, - пояснює автор світлин Леонід Шрайбікус. - Метою ж виставки є підняття авторитету захисника України та виховання підростаючого покоління на історіях про героїчні постаті сучасності».
Докумети щодо присвоєння звання та погони родині загиблого героя вручив т.в.о. військового комісара В’ячеслав Острожинський сьогодні, 05 грудня, під час засідання виконавчого комітету.
Народився 1983 року в селі Лихачів (Носівський район, Чернігівська область).У 2000 році закінчив Лихачівську ЗОШ, потім Мринське СПТУ № 33, де здобув професію тракториста, в Ніжині — водія.
Цілеспрямований та наполегливий, Ігор з дитинства знав, чого хоче досягти в житті. З відзнакою закінчив Житомирську загальноосвітню школу №36 і Харківську юридичну академію. В юнацькому віці мріяв стати десантником і готував себе до цього: активно займався спортом і досяг неабияких результатів - став майстром спорту по дзюдо і кандидатом у майстри спорту по карате.
В останні півроку, як згадує мама Героя Лілія Василівна, Дмитро дуже подорослішав, переосмислив багато речей, головним його бажанням було створити сім'ю та мати дітей, але не судилося...
Перепелиця Максим Олегович народився у місті Житомирі і проживав тут до трьох років. За сімейними обставинами родина переїхала на батьківщину батька до с. Давидівка Володар-Волинського району (нині Хорошівський р-н) Житомирської області. Мама працювала на фермі, а тато - трактористом.
Народився Сергій у родині військовослужбовця та вчительки старших класів зі світової літератури. Батько привив любов хлопцеві до військової справи. Виховувався разом із старшим братом, який і до сьогодні виконує свій військовий обов’язок в зоні АТО.